Якщо Ви належите до тих людей, які й досі не знають, що остання книга християнської Біблії (тобто “Об’явлення Іоана Богослова”) написана переважно про наш з вами час, то ця стаття саме для Вас.
За основу першої частини статті взято текст, запропонований українському радіо пересічним православним українцем ще 1998 року.

Частина I

Добрий день вам, добрі люди!

Мир вашому дому і мир усім вашим близьким!

Ця стаття поділена на дві частини:

- насамперед, я хочу довести (саме довести!) всім вам завдяки тексту “Нового Заповіту”, а саме останньої його книги “Апокаліпсис...” (або “Об’явлення св. Івана Богослова”), існування Бога і сил небесних;

- в другій частині розповісти вам про те, яким я бачу шлях будь-якої держави взагалі і України зокрема до справді більш-менш справедливого і процвітаючого суспільства.

Чому я поставив перед собою завдання довести (саме довести!) існування Бога, довести всім, що Бог - це не вигадка? Тому що, на мою думку, тут існує ніким не займана ціла прогалина в темах зустрічей і бесід, які проводять із своїми слухачами священнослужителі і викладачі духовних закладів. Я дуже поважаю цих священників і викладачів, а особливу подяку за подібні дуже важливі лекції хочеться висловити шановному Дмитру Степовику, з яким, нажаль, досі мені не поталанило поспілкуватись особисто. Багатьма лекторами і проповідниками проводяться бесіди і читаються лекції з урахуванням того, що їх слухають люди, які вже по-справжньому вірують в Бога. І дуже добре, що є такі віруючі в Бога люди! Про таких сказано Ісусом і записано в “Євангелії від св. Івана”: “Блаженні, що не бачили й увірували!”

Але ж існує ще дуже багато людей, які підозрюють або сподіваються, що, можливо, якась неземна справедлива сила існує, такі люди навіть іноді ходять до церкви так, “про всяк випадок, а може допоможе, в усякому разі не нашкодить”. На мою думку, є дуже багато тих, хто як один з перших безпосередніх учнів Ісуса: поки своїми очима не побачить та не доторкнеться своїми руками, до тих пір не повірять. І цих людей зрозуміти можна, бо дуже вже довго і дуже багато як можновладців, так і всіляких керівників і їхніх помічників обдурювали їх самих, їхніх батьків, дідів, прадідів. І всі неправди, як правило, виявлялись не відразу, а лише через багато років. Тому люди стали дуже обережні до сприйняття всіх теорій, учень і також релігії. А особливо до цього спонукають випадково почуті висловлювання деяких священників на зразок: “Треба вже мені міняти прихід, бо батюшка із сусуднього приходу вже їздить на “Мерседесі”, а я все ще на старих “Жигулях”. Ці священники забули, що сам факт їхнього знаходження на церковній службі ще не є гарантією того, що вони потраплять до Царства Божого, як нема гарантії, що туди потрапили, наприклад, фарисеї часів земного життя Ісуса, які добивалися Його розп’яття.

Правду кажучи, таким “хомою-невіруючим” був і я до тих пір, поки самостійно не почав дуже уважно вивчати Біблію. Причому почав вивчати “нестандартно”, а саме - з останньої книги Біблії і Нового Заповіту “Об’явлення Івана Богослова” (відомий всім “Апокаліпсис...”). Чесно кажучи, після першого та й після другого ознайомлень з текстом я мало що зрозумів. І лише після того, як почав як студент малювати графіки подій у часі, я звернув увагу на те, що двічі в тексті зустрічаються інтервали часу в 3,5 роки, ще двічі - в 42 місяці, а ще двічі - в 1260 днів. А це все - один і той же проміжок часу!

Що ж саме після цього привернуло мою увагу?

Насамперед, з перших же рядків цієї пророцької книги висловлюється про факт того, що не сам Іван побачив майбутнє (на відміну від багатьох так званих “пророків”), а його, Івана, взяли “у дусі” і показали “що статися має по цьому”. Я ще раз звертаю вашу увагу на те, що саме показали Івану, а не він сам побачив і не надиктовували йому весь текст “Об’явлення....”!

Лише в перших главах Івану сказано, що саме він повинен написати до сімох Церков Азії, а також в главі 17 про місто - ”велику блудницю”. В усіх інших випадках Іван записав так, як він сам зрозумів побачене і почуте! І коли ви будете читати текст, то постійно пам’ятайте, що Іван жив на землі приблизно за 2000 років до нас з вами, коли наймогутнішою військовою силою була кіннота, ніякої сучасної техніки не існувало, як і назв цієї техніки, і як Іван зрозумів те, що побачив, так він і записав! Більше того, в деяких випадках Івану з якоїсь дуже поважної причини навіть забороняли записати почуте (гл.10 вірш 4)! А всіх правителів 2000 років назад в місцевості, де жив Іван, називали не інакше як царями.

Перейдемо безпосередньо до тексту, а саме до тієї частини, де можна спробувати знайти якусь прив’язку до часу, про який записав Іван, тобто до вже згадуваної вище 17-ї глави. В цій главі Ангол розповідає Івану про жінку, що сидить на звірині, додаючи пізніше по тексту, що жінка ця - “то місто велике, що панує над царями земними”.

У вірші п’ятому записано: “А на чолі її було написане ім’я, таємниця: “Великий Вавілон, - мати розпусти й гидоти землі”. Всі, з ким мені випало спілкуватись на цю тему, одностайно називають це місто Вавілоном, тому що так записано в тексті. Але ж в тексті також перед назвою міста чомусь стоїть слово “таємниця”, а кількома десятками рядками нижче - фраза: “Тут розум, що має він мудрість”. З цього всього можна зробити два перші висновки:

- по-перше, не все треба сприймати буквально;

- по-друге, раз перед назвою міста записане таке слово, як “таємниця”, то для цього були певні причини, і назва міста, скоріш за все, була таки не Вавілон, а якась інша. Можна припустити, що міста цього на той час взагалі ще не існувало, тому і “таємниця”, проте це місто - духовний Вавілон з усіма його пороками.

Тепер спробуємо підійти ближче до часової точки, навколо якої відбуваються записані в тексті події.

Наведу дві цитати із того, що сказав Ангол Івану: “Я скажу тобі таємницю жінки й звирини, яка носить її, яка має сім голів і десять рогів”, “Тут розум, що має він мудрість. Сім голів - це сім гір, що на них сидить жінка. І сім царів, - п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трохи пробути. І звірина, що була - і нема, і вона восьма із сімох, і йде на погибіль. А десять тих рогів, що бачив ти їх, - то десять царів, що ще не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину.”

Прошу ще раз звернути вашу увагу на одне з прочитаних речень, позначених в сучасних текстах як кінець вірша дев’ятого і вірш десятий: “І сім царів, - п’ять їх упало, один є, другий іще не прийшов, а як прийде, то мусить він трихи пробути.”

Шановні друзі, який сенс казати і записувати про те, що “один є”, якщо не при ньому відбуваються хоч не всі, але більшість із записаних в “Об’явленні...” подій?

Священники деяких конфесій стверджують, що цей цар - імператор Нерон. Але назва Риму на той час вже не була ні для кого таємницею. До того ж, хіба загальна чисельність усіх військових на землі того часу становила 200 000 000 (двісті мільйонів)?

У віршах 16 і 17 глави 9-ї сказано: ”А число кінного війська - двадцять тисяч раз по десять тисяч; і я чув їхнє число. І так бачив я коней в видінні, а на них верхівців, що панцери мали огняні, і гіяцинтові, і сірчані. А голови коней - немов голови лев’ячі, а з їхнього рота виходив огонь, і дим, і сірка.” Шановні читачі, мені здається, що ті з вас, хто досить часто дивиться по телевізору художні фільми про останні війни та огляд подій сьогодення, вже добре зрозуміли, яких саме коней тут змальовано. Багато з вас також знає, що сірка - один з основних компонентів пороха, і знає, що вогонь, дим і сірка - основні візуальні проявлення пострілу. До того ж у вірші 19 сказано: “Сила бо коней була в їхнім роті та в їхніх хвостах”.

А для тих, хто хоч трохи знайомий з літаючими апаратами 20-го століття (в тому числі і з гелікоптерами), на мою думку, буде цікаво ознайомитись з віршами 3 та з 7 по 10 глави 9-ї (нагадую, що вони були записані людиною, що жила 2000 років назад): “А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць скорпіони земні.”, “А вигляд сарани був подібний до коней, на війну приготованих; а на головах у неї - немов би вінки, подібні на золото, а обличчя її - немов людські обличчя. І мала волосся - як волосся жіноче, а її зуби були - немов лев’ячі. І мала вони панцери, немов панцери залізні, а шум її крил - немов шум колесниць, коли коней багато біжить на війну.”

Але всі наведені мною цитати можуть бути віднесені до майже столітнього періоду, а не до часу правління одного правителя (того, котрий “є”).

Та ось дуже цікаві вірші 10 та 11 глави 8-ї: “І засурмив третій ангол, - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І стала третина води, як полин, і багато з людей повмирали з води, бо згіркла вона...”

Люди добрі, та хто з вас не знає, що рослина чорнобиль - це різновид полину?! А це подія середини 80-х років! А хто в той час був правителем, “царем” супердержави, що складалась з багатьох держав (гл.17, вірш 18: “А жінка., яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними”)?

А якщо згадати, що приблизно за місяць до путчу і фактично до початку розвалу імперії відбулась нарада голів тодішніх кабінетів міністрів по формулі “9+1” (тобто керівники виконавчих органів 9-ти республік під загальним керівництвом Павлова), а перед закінченням наради до представників дев’яти республік приєднався представник Вірменії, то стає більш зрозумілим вірш 12 глави 17: “А десять тих рогів, що бачив ти їх, - то десять царів, що ше не прийняли царства, але приймуть владу царську із звіриною на одну годину.”

А коли згадаємо, що в вірші 3-му глави 17-ї цю звірину Ангол називає “червоною звіриною, переповненою іменами богозневажними”, то всім нормальним, розумним людям, мені здається, повинно стати зрозумілим, в який час повинні відбуватись кульмінаційні події.

Але це ще не розв’язка! За браком часу я не буду далі наводити багато інших цитат із “Об’явлення...” і своїх коментарів до них. Та якщо я не помиляюсь (бо, слава Богу, не я є істиною в останній інстанції, а тому можу помилятись), розв’язка повинна бути приблизно через 1000 років, коли “сатана буде випущений із в’язниці своєї” на деякий час (гл. 20, вірш 7).

Основні висновки, які можна зробити після уважного вивчення всієї останньої книги Біблії:

1) одного з перших 12-ти учнів Ісусових (12-ти Апостолів) в дусі було взято і йому показали реальні події, переважна більшість із яких відбувалась та відбувається в наші десятиліття! А це означає, що вища сила, сила, яка є складовою частиною Божого царства, - це реальність!

2) лише після того, як ми зрозуміли, що найважливіші події, описані в “Об’явленні...” Іваном, відбуваються в наші часи, стає більш зрозумілим, що притчи Ісусові, які були мало зрозумілими для його перших учнів, сказані були саме для нас, бо краще розуміються ці притчи саме зараз.

3) Ісус прожив своє земне життя так, що тільки Він один виявився достойним від Того, Хто сидить на престолі “прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення”( гл.5), тобто зараз Ісус - дійсно невіддільна складова частина Святої Трійці (Отця, Сина і Святого Духа).

Наприкінці своєї першої частини спілкування з вами, шановні читачі, хочу сказати, що, на мою думку, тільки справжня віра в справжнього Триєдиного Бога може допомогти усім нам в наших з вами майбутніх намаганнях змінити наше з вами загальне життя, життя кожного з нас і життя всього нашого суспільства на краще. Але однієї лише віри для цього ще замало. Треба діяти. Але про це буде мова в наступній частині.

А насамкінець - стислий повтор:

Пісня

(частина перша, передостання)

Полетіли за наказом Бога

Ангели до Івана Богослова,

Показали все, що має бути

І якої ми зазнаєм скрути.

Людям – що “Полин”, а що “Чорнобиль” –

Передчасна смерть, як від хвороби.

Променів отрута – як гіркота,

Що ввійшла до тіла через рота.

Що ж стосовно Перської затоки,

То пітьма від диму – більш півроку,

Сонце, місяць, зорі тьмяні стали.

Навіть вдень авто вмикали фари.

Хто не бачив техніки ніколи,

Той побачить в панцирниках – коней,

А військовії гелікоптери

Сараною ввійдуть в його нерви.

Показали ангели Івану

Жахи, від яких все серце в’яне.

Навіть кількість військ йому назвали,

Що існують зараз поруч з нами.

Все, що треба, Йвану показали,

Про “блудницю” ж самі розказали,

Щоб змогли збагнуть всі Божі люди,

При якім царі ті дійства будуть.

А для того, щоб не помилились,

Міченим царя того зробили,

Та ще й десятьох зібрали вкучу

В “дев’ять плюс один” за мить до путчу.

Про найважчі ж три із гаком роки

Писано по двічі з різних боків,

Щоб не важко скласти й лежебоці,

Скільки днів і місяців у році.

------

Хто не вірить в зміст цієї пісні,

Хай вивчає сам “Апокаліпсис”.

Може, хоч тоді він зрозуміє:

Ще в його спасіння є надія.