Політичний оглядач

Четвер
15 листопада
Розмір тексту
  • Збільшити розмір тексту
  • Стандартний розмір тексту
  • Зменшити розмір тексту
Головна Україна Аналітика Відкрите звернення до Міністра оборони України

Відкрите звернення до Міністра оборони України

Друк

Відкрите звернення до Міністра оборони України

генерал-полковника Полторака С.Т.

 

 

 

Шановний Степане Тимофійовичу!

 

Переконавшись, що закони в країні не діють, а працює радянська система розгляду звернень, де «відписки» готуються під наглядом керівника, по відношенню якого я і направляв на Вашу адресу і адресу ряду центральних органів виконавчої влади повідомлення щодо його участі у нанесенні збитків державі та порушення Закону України, надіслав заяву для реєстрації на особистий прийом у відповідності до встановленого положення. Наразі недопустимим і, на мою думку, страшним, в даній системі є те, що його прямі начальники, остерігаючись можливої відповідальності за прийняті/неприйняті рішення щодо виправлення ситуації, підписували відповідні «відписки», так і не надавши конкретної відповіді. Це і є кругова порука, яка і спотворює реальний стан речей. Але, отримавши з посиланням на Вас, рішення від 12.05.2015 № Л-2478 про відмову на зустріч, яке по суті повторювало попередні, що готувались за зазначеною схемою, але маючи моральну, професійну і громадянську причетність до відповідної проблеми, змушений застосувати останню спробу інформування, звернувшись до Вас через засоби масової інформації.

Наразі, на тлі війни в державі, в якій уже загинули та поранені десятки тисяч українських громадян, сотні лишились даху над головою, а мільйони покинули рідні місця, моє питання, яке я піднімав у повідомленнях безпосередньо стосувалось одного із елементів національної безпеки та оборони країни – завчасної підготовки території держави у топогеодезичному відношенні. На превеликий жаль, як свідчить історія, у нас не прийнято вчитись на помилках та нести відповідальність за прийняті/не прийняті рішення, тим більше щодо проблеми яка, як свідчать більшість спеціалістів, є наразі однією із беззаперечних причин загибелі людей та нанесення шкоди державі.

Результат та наслідки ігнорування відповідного питання ще 74 роки тому яскраво описав Віктор Суворов у своїй книзі «Последняя республика»:

«Единственный экземпляр карты, который мне удалось выпросить у начальника штаба …, забрал у меня командир нашего корпуса … (стрелковый корпус – 50 000 солдат и офицеров, и одна карта). … Результат один: карт нет, …, потому войска гибнут миллионами …».

Не кращий, майже сьогоднішній приклад описаний генералом Геннадієм Трошевим в його книзі «Чеченский дневник окопного генерала»:

«Командиры,  начиная  от  комбата и ниже,  фактически  не  имели  карт, отсюда и частые «сбои» с маршрута, утрата  ориентировки. А если у кого и были карты, то в лучшем случае образца  1980 года, сильно устаревшие, на которых отсутствовали целые микрорайоны».

Як не парадоксально, але стан щодо питання топогеодезичного забезпечення території України склався негативно і для підрозділів в зоні АТО, про що повідомив ще 15.05.2014 року Юрій Бутусов у своїй статті «Правда про АТО. Проблемы военного управления» (http://antikor.com.ua/articles/6152-pravda_pro_ato._problemy_voennogo_upravlenija):

«Планов городов – нет, планов зданий – нет. При вылетах на задания, летчики вертолетов даже не знают, куда им лететь,..»

А далі відповідні повідомлення інших авторів почали з’являтись як в Інтернеті, так і в друкованих засобах масової інформації, і як відповідь на даний виклик запрацював волонтерський рух по збору та передачі в бойові підрозділи картографічних матеріалів, за які ніхто не відповідає, але щось є.

Не знаю як кому, але як на мене, це страшна послідовність, яка і є відповіддю на питання: чому блукали підрозділи та потрапляли в полон, чому вогневі удари знищували житлові квартали. Тому за відповідної ситуації я ще більше усвідомив цінність відповідних робіт особливо при плануванні та проведенні бойових дій. А прикладом, на відміну наведених вище, може бути відповідна робота Топографічної служби ЗС США щодо забезпечення операції «Буря в пустелі» у питанні навігаційних потреб управління військами, яку у свій час презентували на одному із засідань конференції топографічних служб країн НАТО та країн, що входили до групи «Партнерство за ради миру». Результат – втрат особового складу через відсутність карт не було. Відповідні роботи позитивно вплинули і на економічні показники цільового застосування засобів враження. Тому золота медаль Конгресу США, висока оцінка діяльності служби та свідчення щодо усвідомлення державою важливості відповідного питання в системі планування та управління військами і засобами враження.

Що ж до наших подій, я думаю з часом знайдеться ще наш Юрій Суворов і опише їх більш детально з досконалим аналізом. Але це буде потім.

А наразі незрозуміло, як можуть за таких обставин спокійно жити і далі працювати на своїх посадах ті, хто за своїми посадовими обов’язками зобов’язаний був забезпечити виконання вимог статті 9 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»:

«Міністерство оборони України організовує виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт у межах території держави і картографування закордонної території в інтересах забезпечення обороноздатності та безпеки України, здійснює контроль за якістю топографо-геодезичних і картографічних робіт, результати яких використовуються Збройними Силами України».

Так ось, не чекаючи майбутнього, шановний Степане Тимофійовичу, я і збирався на тій зустрічі, на відміну від наданої Вам красивої доповіді, розповісти не про свої особисті проблеми, а чому так сталося, назвати винних і що можна зробити для виправлення ситуації. А розповідати є що, є що і перевіряти контролюючим органам, оскільки у порівнянні з тим, що Вам доповідали, ситуація катастрофічна. Оскільки описати все неможливо, торкнусь тільки декількох питань, які не потребують додаткових доказів, але в значній мірі вплинули та продовжують впливати на загострення зазначеної проблеми.

Отже, хто не виконав вимоги закону і чому?

Як і в будь-якій країні, в рамках Міністерства оборони України створена Топографічна служба ЗС України. На кінець 2000 року було сформовано її повноцінний замкнений виробничий потенціал і створено виробничі колективи, здатні розпочати проведення топографо-геодезичних  і  картографічних  робіт для потреб держави у відповідності до досвіду провідних країн світу. Але 21.11.2002 року Начальником топографічної служби Збройних Сил України - начальником Центрального управління воєнно-топографічного та навігації призначається (дуже цікаво, і це окрема історія) полковник Кравчук О.В.

На офіційному сайті Військової прокуратури Південного регіону України у розділі «Новини та повідомлення» за 29.05.2015 року є повідомлення про виявлення нанесених, через недбалість посадових осіб, державі збитків на суму понад 300 тис.грн. та внесення даного факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України, що встановлює покарання у вигляді штрафу, або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років. Суворо?

В такому разі, яке покарання повинні нести посадові особи, що нанесли державі збитки своєю діяльністю/бездіяльністю у питанні підготовки території країни у топогеодезичному відношенні, відповідно до вимог зазначеного закону, та не створили один із елементів системи обороноздатності та безпеки  України? Час пройшов, є служба, а сучасних карт в зоні бойових дій нема. А їх і не могло бути, оскільки займались не розгортанням відповідних робіт, а «реорганізацією», тобто знищенням виробництва.

На початок 2003 року основні виробничі потужності з кількістю спеціалістів Топографічної служби ЗС України складали три військові частини (Дніпропетровськ, Шепетівка, Чернівці) для польових робіт, дві (Сімферополь, Коцюбинське, Київської обл.) – для стаціонарних робіт, військова картографічна фабрика та редакційна частина (Київ) і інші окремі підрозділи в військах оперативних командувань. Але такий стан не задовольняв багатьох.

Тому під прапором «реформування» збройних сил розформовується військова частина в Дніпропетровську. Залишки переміщуються до Сімферополя. Наступним приймається рішення на розформування Шепетівської військової частини. В той же час, як і застерігалось, окуповується Крим, втрачається Сімферопольська військова частина, так і не розпочавши роботи за призначенням. Далі залишки переміщуються до Одеси і починається формування нової військової частини. Події на сході країни та страх відповідальності змусили терміново прийняти рішення щодо зупинення на останній стадії розформування та розпочати формувати Шепетівську військову частину. Військово-картографічна фабрика віддана друкувати газети. За цей час проведено колосальне скорочення як військових, так і цивільних спеціалістів в виробничих підрозділах військових частин. Практично, якісно та вчасно виконувати топографо-геодезичні та картографічні роботи не стало кому. Скоротили значну кількість посад офіцерів топографів у військах. При цьому, залишок особового складу підрозділів топографічної служби, майже нічого не роблячи, отримував грошове утримання. Тому, якщо порівняти загальну суму видатків у співвідношенні до об’ємів продукції, яку служба повинна була зробити, це ще одна відповідь чому у військах застарілі карти. А в загальному, це втрати держави не на рівні 300 тис.грн.

До того ж, наразі склалась ситуація, що на правобережжі буде три військові частини для виконання польових топографо-геодезичних робі, а на лівобережжі - жодної. В свою чергу, прийняті рішення створили штучну умову додаткових постійних витрат державних коштів при виконанні відповідних польових робіт на лівобережжі підрозділами зазначених військових частин. А після закінчення бойових дій об’єми відповідних робіт будуть величезні.

Це тільки частинка реальної проблеми, її суть значно трагічніша.

Що ж до «відписок» мене поінформували, що «організацію навігаційного забезпечення та виконання комплексу топографо-геодезичних і картографічних робіт в інтересах забезпечення обороноздатності та безпеки України здійснює Генеральний штаб ЗС України». Тоді незрозуміло, для чого служба з її виробничими підрозділами? Вже в іншому розповіли, що посада начальника служби відноситься до Номенклатури посад, яких призначає/звільняє не ГШ ЗС України, а Міністр оборони України. При цьому описали, як, маючи величезний досвід в «управлінні» службою, тяжко працює начальник служби і які досягнення наразі є. А окремі недоліки, це до держави щодо фінансування, і взагалі за результатами щорічного оцінювання офіцера оцінено на «добре» з висновком: «Займаній посаді відповідає. Доцільно залишити на займаній посаді». Лишилось дописати «Герой України». А в одній з останніх «відписок» запропонували звернутись до відповідних правоохоронних органів. Єдине, що необхідно віднести до позитивного, це поява хоч якихось потуг в службі у виконанні спеціальних робіт, але на загальний стан це не вплинуло, продовжується практика красивих доповідей щодо примарних досягнень.

Відкритий лист пишу тільки з однією метою, щоб звернути Вашу увагу на гостроту відповідних питань, які потребують прийняття термінових рішень щодо зміни системи функціонування Топографічної служби ЗС України у відповідності до досвіду провідних країн світу, оскільки сучасних воєнних викликів та загроз в країні, в тому числі і для розробок сучасного озброєння де необхідна сучасна картографо-геодезична інформаціє, є багато. А її можна змінити швидко, із незначними додатковими видатками у порівнянні із завданою шкодою, розробивши окрему комплексну програму реорганізації служби та маючи наразі в Україні як людський, так і науковий потенціал.

Для детального обговорення я готовий зустрітись з посадовими особами, наділеними повноваженнями на прийняття рішень.

 

З повагою,

                                                                                          Валентин Липський.

(полковник запасу, 1971-1993 - служба в топографічних частинах, 1993-2000 - командир картографічного центру, 2000-2003 - заступник начальника ВТУ ГШ ЗС України, 2003-2008 - доцент КНУБА, 2006-2008 - 1-й заступник голови Укргеодезкартографії, 2008-2013 - начальник відділу містобудівного кадастру Мінрегіону, 2014-т/ч – завідуючий лабораторією з обробки даних дистанційного зондування землі Центру державного земельного кадастру., к.т.н., доц.)

м. Київ, тел.моб. 066/777-10-53066-777-10-53,  e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

 
Коментарії (4)
1 П'ятниця, 21 серпня 2015 11:21
Василь Проданчук
савкова система, шлях у пекло
2 П'ятниця, 05 лютого 2016 16:09
Гость!!!
товарищ полковник Липський, прежде чем говорить про кого-то ... вспомните себя...вспомните 115 КЦ под вашим командованием....печатание водочных этикеток вашим центром и всякой другой ерунды, и это все не просто так.....а крыл Вас генерал Жигулин В.М.. и Ваша часть считалась самой "жирной" потому-что там крутились левые деньги... и все это с генералом Жигулином....а вспомните как Ваш покровитель эскадрилию Ан-30 (г.Черновцы) просрал...а ее просто уничтожили...просто таких как вы, савков давно пора менять.....а вам лично скажу...пока вы свои сопли на руку мотаете, мы удачно выполняем свои задачи в АТО
3 Субота, 06 лютого 2016 01:11
Маслова Т.В
Я Маслова Т.В хочу служить в армии но в Бердичевском Воинкомате получаю второй одказ, я умею обращатся с оружием и хочу в АТО. Я не прошу должнось в части или звания, я прошу взять меня на контрактную службу в АТО.
4 Субота, 07 травня 2016 10:09
Князь
И как отреагировал министр?

Додайте Ваш коментар

Ваше ім'я (псевдонім):
Коментар:

Погода

Лічильники