Оглядачі давно попереджали про те, що падіння цін на нафту в світі поставить під удар правлячу еліту у Росії. Над Кремлем нависають привиди 1986 року. Це був час різкого падіння цін на чорне золото. Якщо наприкінці 1985 року за барель нафти давали 30 доларів, то в середині 1986 лише 10. В результаті зазнала краху радянська економіка, а за нею відійшов у минуле й Радянський Союз. У липні цього року барель нафти коштував майже 150 доларів. Нині – майже втричі меншу суму. Чи можливе повторення сценарію 1986 року у 2008 році?
Ніхто не говорить про те, що Росії загрожує розпад, чи про те, що країну розхитує політична нестабільність. Але колишній американський дипломат, а нині експерт Інстиуту Брукінґса Стівен Пайфер певний, що падіння нафтових доходів підриває легітимність режиму в Москві.
«Доходи від продажу нафти і газу давали можливість російській владі дбати про підвищення рівня життя. Виглядає, що більшість росіян переймаються саме своїм економічним становищем. Тому, коли падають надходження від нафти і газу, то це порушує питання і про можливості влади», – сказав Радіо Свобода Стівен Пайфер.
У російської влади ще є можливості для маневру. 200 мільярдів доларів зберігається у двох стабілізаційних фондах, а валютні резерви країни сягають 450 мільярдів доларів. Інша справа, що ці резерви скоротилися на третину (з 600 мільярдів доларів) з серпня.
А як тільки-но почав мілкішати потік нафтодоларів, то з’явилися тріщини і в системі, яку так завзято розбудовував у Росії Володимир Путін. У Татарстані група приватних нафтових компаній виступила з погрозою зупинити виробництво, якщо уряд не зменшить податковий тягар на галузь. Розсердив Кремль і мер Москви Юрій Лужков, коли закликав прямо обирати керівників регіонів, що дало би їм можливість бути більш незалежними від центру.
Доказів того, що російська економіка потерпає від кризи чимало: за лічені місяці фондовий ринок обвалися на 70 відсотків, а такі флагмани російського автомобілебудівництва як КамАЗ і ҐАЗ збираються звільняти робітників.
Хабарів стає менше, скрипить і бюрократична машина
Тим не менше, нині російської влада займається не стільки економікою, скільки перебудовою політичної системи. У Росії вперше з 1993 будуть змінювати Конституцію, щоб продовжити повноваження парламенту і президента. Оглядачі припускають, що це робиться для того, щоб повернути у президентське крісло Володимира Путіна ще до того як підійметься найбільша хвиля економічних проблем.
Політолог Девід Саттер з Інституту Гадсона у Вашингтоні очікує, що через економічну кризу Путіну буде нелегко впливати на російських бюрократів.
«Велике запитання, що буде діятися з хабарами. Якщо є менше грошей на хабарі, то чи будуть корупціонери приймати менші платежі, чи почнуть воювати один з одним. Досвід свідчить, що перемагає останній варіант і це може створити величезні тертя всередині правлячої еліти», – каже Саттер.
У часи коли не вистачає пряників, Кремль може частіше братися за батіг, каже політолог. Але з огляду на слабку опозицію і суспільство, що було політично пасивним протягом останнього десятиліття, вже важко передбачити, чи економічна скрута у Росії народить потужні вимоги до політичних змін.
