…Коли звичайна людина починає раптом зводити на ближнього свого наклеп, обмовляти, як гкажуть у народі, «від балди», а то й просто звинувачувати без натяку на докази у власних же гріхах, діяння це найчастіше приречене на невдачу. У достатній кількості випадків наклепника чекає якщо не покарання, то, як мінімум, загальне осудження.
Дуже яскраво ми спостерігаємо цей алгоритм на прикладі нинішньої «реалізації» звинувачень Президента РФ Дмитра Медведєва, викладених у його відомому посланні від 11 серпня цього року на ім'я Президента України Віктора Ющенко. Наведені ним «факти», закладені авторами послання в струнку схему «чому погана Україна навкруги винувата, а гарна Росія від цього тільки страждає й в усьому права», становлять один великий домисел, який ясний кожному, хто хоча б поверхнево стежив останнім часом за новинами.
«Непримиренна й нещадна боротьба» Кремля на історичному фронті (Росія нині - одна з далеко не всіх країн світу, у якій виклад версій історичних фактів, відмінних від офіційного трактування, офіційно ж заборонений) вилилася в звинувачення України в перекручуванні історії. Незаконні й далекі від дотримання елементарних мір безпеки перевезення озброєнь Чорноморським флотом РФ у Севстополі, блокування його представниками роботи українських інспекторів, які виконують обговорені в договорах процедури, забруднення Севастопольської бухти кораблями ЧФ, порушення правил проведення стрілянин тощо вилилося в звинувачення України в «порушенні» двосторонніх угод про базування ЧФ РФ на українській території. Ну й так далі.
Адекватними всі ці звинувачення назвати важко. Це зрозуміли й у Кремлі, оскільки не зрозуміти цього неможливо, - тим, хто не розуміє настільки явних невідповідностей, і котельнею не довіриш керувати, що вже казати про велику країну? Але ж не може так бути, щоб лідер Росії виявився, м'яко кажучи, неправий? Звичайно ж, не може! І якщо факти не укладаються в слова Медведєва, їх треба укласти, - усього то й справ.
І взялися, засукавши рукави, слуги Кремля за роботу...
Взяти, наприклад, факти забруднення кораблями ЧФ РФ акваторії Севастопольської бухти. Повідомлялось останнім часом про цілий «букет» випадків, коли доблесні моряки-чорноморці бруднили, «не відходячи від каси», тоб пак від причалів «міста російської слави». Ці факти були зафіксовані представниками природоохоронних органів України. При цьому командування ЧФ РФ не тільки відмовлялося їх пускати до місць пригод, але й категорично ухилялося від особистих зустрічей, наприклад, із представниками, які пред'являють претензії, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції. Як відмовилося й від будь-яких коментарів з даних фактів (чим уже визнало, що про подібні випадки прекрасно інформоване).
До речі, факти забруднення акваторії Севастопольської бухти російськими кораблями фіксували не тільки українці. Випадок, що стався 30.07.2009, коли із ВПК "Очаків" ЧФ РФ (був ошвартований у районі Троїцької пристані) було зроблене скидання трюмних вод, які містять нафтопродукти, був зафіксований на фотокамеру із судна "Сільвер-Стокгольм" під прапором Норвегії.
І от у відповідь (зрозуміло, після послання Медведєва) Мінприроди Росії назвало всі ці звинувачення української сторони в забрудненні об'єктами ЧФ РФ «необґрунтованими». «За попередніми даними, об'єкти Чорноморського флоту не є джерелом забруднення, тому звинувачення української сторони представляються необґрунтованими», - говориться в заяві відомства.
Але ж треба мати велику сміливість, щоб так відверто брехати. Людям слабохарактерним така нахабність не під силу. Хоча, може бути, коли це треба для Президента РФ, будь-який м'якотілий російський чинуша стає кременем? Як знати...
Єдине питання - звідки Мінприроди РФ відкопало свої «попередні дані», на які посилається? Може, хто із цієї структури відвідав Севастополь, і розбирався на місці? Але якщо навіть ці добродії приїжджали (інкогніто, зрозуміло, тому що про цей візит ніхто не знає), то що вони могли «розслідувати» через два-три тижні після випадків забруднення, - факти датуються кінцем липнем-початком серпня, а заява Мінприроди датована 19 серпня?
До речі, у випадку скидання нафтопродуктів в акваторію Севастопольської бухти з малого ракетного корабля на повітряній подушці "Самум" 31.07.2009 р. (виникла нафтова пляма площею близько 2 кв. км.) з метою приховання надзвичайної події буксиром зі складу бригади допоміжних кораблів ЧФ протягом години робилися спроби розгону нафтової плями. Питання: чи можна довести факт забруднення (точніше - те, що його зробив саме корабель ЧФ РФ у бухті, де кораблів чимало), якщо він мав місце 31 липня, а Мінприроди заворушилося ближче до 19 серпня (не будемо ж вважати, що Мінприроди заволоділо виправдувальними для ЧФ РФ фактами, і їх приховувало кілька тижнів)? З таким підходом американці зараз можуть сміло стверджувати, що ніяких бомбардувань Хіросіми й Нагасакі вони “ні в жисть” не проводили.
Ми можемо припускати, що «попередні дані» Мінприроди РФ могла надати тільки одна людина (якщо з Москви спеціально з цією метою ніхто не приїжджав, то не російський же військовий або військово-морський аташе плавали на надувному човні по бухті й брали забори води?!). Це - начальник екологічної служби Чорноморського флоту РФ капітан 2 рангу Олександр Цепкалов. Яка би команда з Москви із приводу будь-яких екологічних питань до командування ЧФ РФ не надійшла, відповідь давати буде він. Але що може сказати цей військовий чиновник, якщо під його чуйним доглядом ЧФ РФ перетворився в «бридкого - від слова «паскудити» - каченяти», а він сам бігає від українських журналістів і природоохоронців, як чорт від ладану?
Звичайно, не будемо валити все на російського кавторангу. Він - лише гвинтик системи, і від нього особисто залежить не так багато. Але задамося питанням: які він або хтось інший зі ЧФ РФ міг «попередні дані» Москві дати? Право, смішно...
І, нарешті, останній момент. Якщо в природі взагалі існують «попередні дані», що доводять, що всі звинувачення української сторони ЧФ РФ у його брудній діяльності - домисли, то чому Мінприроди РФ просто не оприлюднить їх? І не треба було б з піною біля рота доводити, що Київ бреше, що ЧФ РФ впору канонізувати через святість, що Україна поводиться «украй недружелюбно» стосовно російського Чорноморського флоту. Якщо такі факти, які наголову розбивають доводи Києва, є, - просто надайте їх. І буде Україна не тільки посоромлена, але увесь світ наочно переконається, що кожне слово претензій Медведєва до Києва - свята правда.
Але фактів ми не бачимо й не чуємо. Тому як їх немає - іншого висновку зробити не можна.
Представимо злочинця на суді. Йому надають свідчення його злодіянь, а він говорить - так це брехня, я цього не робив. І адвокат підхоплює: за «попередніми даними», він цього дійсно не робив. Зрозуміло, що суд захоче тільки одного - довідатися, що ж це за «попередні дані», що розбивають наголову всю доказову базу звинувачення. А чудо-аргумент «так ні, це не я» схожий скоріше на знущання, ніж на доказ. Чи прийме його «суд» в особі світової громадськості? Ну, хіба що найнікчемнішою, осліпленою безмежною любов'ю особисто до пана Медведєва, частиною.
Весь цей процес «порятунку Президента Медведєва», на жаль, доводить лише одне: Москва не хоче й думати про якийсь конструктивний діалог з Києвом з метою «розрулити» непросту ситуацію в російсько-українських відносинах, які сама ж і створила. Завдання зараз стоїть одне: будь-якою нахабністю, брехнею й хамством довести, що Україна - винуваті, а Росія - д'Артан’ян, що кожне слово з, м'яко кажучи, неоднозначного послання Медведєва - свята правда, і останнє слово завжди й скрізь буде за Кремлем.
Ще одним яскравим свідченням цього є звинувачення Слідчого комітету при прокуратурі (СКП) РФ, яке прозвучало в понеділок, 24 серпня (спасибі за подарунок до Дня незалежності України, дорогі російські друзі!), на адресу України в тому, що в грузино-російському конфлікті рік тому на боці грузинських збройних формувань у збройній агресії проти Південної Осетії «брали участь військовослужбовці регулярних військових підрозділів Міноборони України, а також не менше 200 членів УНА-УНСО».
Але це, як кажуть, вже інша історія.
