Отже, сталося те, чого й варто було сподіватись: запах дострокових виборів, яким віяло Україною наприкінці другої сесії Верховної Ради, наприкінці третьої перетворився на страшенний сморід.
Про глибинні причини розлучення БЮТ і НУНС за останні кілька днів написано вже стільки, що сказати щось нове практично неможливо. А відтак настав час проаналізувати надбання і втрати основних фігурантів поточного політичного скандалу.
Янукович – 40%, Ющенко – 15%, Тимошенко – 14,9%
На такий, або приблизно такий підсумок першого туру президентських виборів відтепер сподіваються у Секретаріаті Президента. Справді, не потрібно бути політичним провидцем, щоб дійти очевидного висновку: у Президента України з’явився шанс пролонгувати свою політичну біографію. Адже вихід у другий тур разом із Віктором Януковичем відкриває перед сьогоднішнім господарем Банкової реальну перспективу залишитися таким ще на п’ять років.
Грамотна інформаційна стратегія потенційно здатна повернути Віктора Андрійовича на його ж електоральне поле, звідки його фактично витіснила Юлія Тимошенко. Можна не сумніватися, що Президент спробує на всі сто використати той негатив, який накладають дострокові вибори на Юлію Тимошенко.
Прем’єра буде звинувачено у всіх смертних гріхах: зраді національних інтересів (що, зрештою, вже й було зроблено – щоправда, у дещо «несміливій» формі), провалі «газових переговорів» із Росією (очевидно, що «вибити» бодай більш-менш прийнятну ціну на газ на наступний рік Україні не вдасться), здійсненні конституційного перевороту etc.
Втім, усе це дасть відчутний результат лише за однієї умови: апогей руйнування політичного реноме Тимошенко повинен настати тоді, коли до президентських виборів залишатиметься не більше одного року.
Адже життя вже неодноразово продемонструвало, що, досягаючи певного результату завдяки рішучому кавалерійському наскокові, Віктор Ющенко виявляється абсолютно неспроможний цей результат розвинути.
Згадаймо хоча б історію з минулорічними достроковими виборами: після підписання Президентом указу від 2 квітня його рейтинг зріс настільки, що значна частина експертів прогнозувала пропрезидентській «Нашій Україні» на виборах приблизно рівний відсоток із БЮТ. Проте, втягнувшись у нескінчені переговори із опонентами з «антикризової коаліції», Президент втратив час, а разом з ним і всі здобутки, отримані від підписання свого першого указу.
З огляду на це можна припустити, що негайного розпуску Ради після закінчення тридцятиденного терміну, відведеного Конституцією для формування нової парламентської коаліції, не буде. Імовірно, Президент зволікатиме, мотивуючи це бажанням «дати шанс» українським політикам (читайте – Юлії Тимошенко) «одуматися».
І лише у січні-лютому наступного року глава держави з обуренням констатує, що «навіть його янгольський терпець урвався».
А відтак, дострокові парламентські вибори відбудуться у березні-квітні – з тим, щоб Юлія Тимошенко, опинившись у електоральній прірві, до початку президентських перегонів не встигла з цієї прірви вибратися. Що, за задумом команди нинішнього Президента, дозволить реанімувати політичний проект під назвою «Віктор Ющенко».
Внутрішньовидова боротьба по-донецьки
Усі передумови сподіватися на реанімування власного політичного бренду є й у лідера Партії регіонів. Адже ні для кого не секрет, що так зване «ахметівське крило» Партії регіонів, ідучи на зближення з Віктором Ющенком, робило усе можливе, щоб витіснити Віктора Федоровича з провідних ролей як в українській політиці взагалі, так і у Партії регіонів зокрема.
Як наслідок – присутність Віктора Януковича в українських медіа було зведено до мінімуму (після того, як куратором прес-служби ПР замість «колесниківської» Олени Бондаренко стала «проянучарська» Ганна Герман, з’явилися проблеми з фінансуванням інформаційної політики партії). Паралельно з цим «ахметівці» вели активну тіньову роботу з членами політради ПР, створюючи підґрунтя для блокування прийняття внутрішньопартійних рішень, ініційованих командою Януковича.
Завершитися ця робота повинна була на момент висування кандидата у Президенти: ідеальним варіантом для тандему «Ахметов-Балога» була б відмова Партії регіонів від висунення власного кандидата.
Паралельно «ахметівці» взялися за активну «обробку» самого лідера «регіоналів». Застосовуючи при цьому неодноразово випробуваний принцип «батога і цукерки». У якості першого використовувалися погрози припинити матеріальну підтримку партії, у якості другої – солодкі обіцянки зробити Януковича спікером, головою РНБО… та будь-ким, аби не Президентом і не прем’єр-міністром.
Будучи людиною, схильною до пасування перед переважаючими силами супротивника, Віктор Федорович опинився перед дилемою: здатися, або... знайти союзника, завдяки якому він зміг би продемонструвати колегам по партії свою здатність привести їх у «світле майбутнє» «регіонального» домінування в Україні.
І такий союзник знайшовся в особі Юлії Тимошенко, яка, втомившись від позиційної боротьби за повноваження, вирішила одним махом розрубати гордіїв вузол своїх суперечок із Президентом.
Заручившись підтримкою БЮТ у парламенті, Віктор Янукович провів блискавичну атаку, що дозволила йому виграти «битву за партію». Зовнішнім проявом цієї перемоги стало виключення з лав ПР Раїси Богатирьової – лише один з понад двохсот членів політради партії проголосував проти такого рішення.
Таким чином, Януковичу вдалося відновити статус-кво взірця першої половини 2006 року – тепер вже Ахметов повинен шукати спільну мову з лідером «регіоналів», аби зберегти важелі впливу на українську політику.
Проте, навіть з огляду на все вищенаведене, перспективи Віктора Януковича безхмарними не назвеш. Очевидно, що союз з Юлією Тимошенко, укладений за принципом «повалимо Ющенка, а потім розберемось між собою», носитиме лише тимчасовий характер. А відтак Віктора Федоровича й надалі очікуватиме війна на два фронти: з Віктором Ющенком на одному і з Юлією Тимошенко – на другому.
І далеко не факт, що Януковичу вдасться вийти з цієї війни переможцем. На наш погляд, шанси - «п’ятдесят на п’ятдесят». Що, втім, краще, аніж те, що мав лідер «регіоналів» ще тиждень тому.
Порятунок Тимошенко – «Газпром» чи імпічмент?
На перший погляд, втрати прем’єр-міністра від розпаду парламентської коаліції значно перевищують здобутки. Адже ярлик «прокремлівський політик», небезпідставно наліплений на Юлію Володимирівну «Нашою Україною» та Президентом, у свідомості традиційного електорату БЮТ є синонімом визначення «політичний труп».
Проте потрібно бути еталоном наївності, щоб припустити, що Юлія Тимошенко не має далекоглядної стратегії, скерованої на отримання дивідендів від сьогоднішньої політичної кризи.
Перші дивіденди Юлія Володимирівна вже має: парламент прийняв цілу низку законопроектів, що значно розширюють повноваження уряду. Проте перспектива розпуску Верховної Ради цілком може привести до того, що плодами сьогоднішньої перемоги БЮТ скористаються інші – адже електоральні перспективи цієї політичної сили на дострокових виборах виглядають доволі сумнівними.
Звичайно, Блок Тимошенко легко пройде у парламент, але повторити своє минулорічне досягнення у відсотковому еквіваленті йому навряд чи вдасться. А відтак Юлія Тимошенко у короткотерміновій перспективі зосередиться на нівелюванні негативу, набутого нею на конфлікті з Президентом.
Втім, Юлія Володимирівна може погодитись програти дострокові вибори у парламент, вигравши натомість наступні вибори – президентські. Але для цього їй необхідно якомога швидше піти з посади прем’єр-міністра, щоб не нести відповідальність за шалену інфляцію та стагнацію цілих галузей української економіки на початку наступного року, викликану вже анонсованим російським «Газпромом» підвищенням ціни на газ для України до 400 доларів за тисячу кубометрів.
У свою чергу, Москва цілком може «підіграти» Тимошенко у її «президентській партії», відмовившись підписувати річну угоду на постачання газу в Україну до формування нового уряду.
На противагу цьому «Газпром» може й погодитись почекати зо три місяці із значним підвищенням ціни, обмежившись тимчасовою угодою, що передбачатиме постачання газу за ціною, близькою до цьогорічної протягом першого кварталу 2009 року. І лише після того, як в Україні з’явиться новий прем’єр, росіяни «виявлять принциповість», заявивши, що й чути не хочуть про жодну іншу ціну, окрім європейської.
А це, у свою чергу, дасть Тимошенко непоганий аргумент у президентській кампанії: мовляв, подивіться про яку ціну домовилась я, а про яку – мій наступник.
Водночас, Юлія Володимирівна має й шанс залишитись прем’єр-міністром до кінця парламентської каденції шостого скликання. Для цього БЮТ і Партії регіонів достатньо розпочати процедуру імпічменту проти Віктора Ющенка.
І зовсім не обов’язково доводити цю процедуру до кінця – достатньо й того, що розпочата процедура імпічменту відбирає у Президента право розпускати Верховну Раду. А відтак парламент зможе існувати без формальної коаліції протягом невизначеного часу.
Наразі достеменно не відомо, чи включено такий сценарій у тіньові домовленості БЮТ і Партії регіонів, проте заява Віктора Януковича про те, що він «готовий працювати Президентом при прем’єрові Тимошенко», наштовхує на певні роздуми…
