Один з авторитетних американських журналістів поцікавився, чи мають намір США "запрошувати" в НАТО Грузію, якщо там залишатимуться російські війська, і Україну - за наявності в Севастополі бази Чорноморського флоту РФ.
Він нагадав, що, наприклад, європейським союзникам США ці перешкоди представляються вельми вагомими.
Періно у відповідь сказала, що США почали підтримувати прагнення Грузії і України "задовго до недавніх бойових дій". З тих пір, за її словами, ця підтримка "аніскільки не змінилася".
"Думаю, прагнення приєднати ці країни, нові демократії, які хочуть жити в умовах свободи... навіть посилилося в світлі подій останнього місяця", - додала вона.
"На саміті НАТО в квітні було вирішено, що, хоча там дане питання не було остаточно улагоджене, в грудні відбудеться зустріч міністрів закордонних справ, щоб довести справу до кінця", - сказала Періно.
На уточнююче питання, чи посилилося прагнення залучити в НАТО Україну і Грузію в світлі подій на Кавказі тільки в США, або ж і у їх європейських союзників, прес-секретар сказала, що, на її погляд, "дійсно можна зробити такий висновок".
На питання про те, як це співвідноситься з критеріями членства в НАТО, згідно з якими у претендентів, наприклад, не повинно бути внутрішніх конфліктів на своїй території, вона відповіла, що сама не є "експертом з НАТО", але на квітневому саміті таких експертів було багато і вони, звичайно, не випустили б з уваги будь-які можливі перешкоди на шляху Грузії і України до ПДЧ.
Газети по-українськи
им глибоко начхати на нато, украину, грузию. Давши гроши нашим политикам, тепер потребують 100% виддачи вид них!
Гнати всих продажних в три шии!
А відтак наша держава у світлі геополітичних подій останнього десятиліття просто не може залишатися без гаранта безпеки. Втратили ми, на жаль, таку можливість для себе.
Тепер питання у тому з ким все ж таки підписувати договір про колективну безпеку.
Росія: по-перше, історичний досвід показує, що ця держава ніколи не сприймала Українські землі як незалежні і суверенні; по-друге, з огляду на відверто панівне ставлення Росії до України, не варто забувати про те, що багато у чому ми є схожими, а робота, що протягом століть проводилась на нашій території з максимальної підгонки наших звичаїв, історії, мови і т.ін., дає підстави думати про те, що у разі нашого зближення з Росією є реальна загроза швидкої асиміляції. Отже, якщо ми прагнемо стати росіянами (малоросами) та н-нним регіоном Російської Федерації, - будь-ласка. Такий шлях є найдієвішим.
НАТО: по-перше, країни-члени НАТО є розвинутими демократіями (з повагою прав людини, з правом на достойну оплату праці, з високим рівнем життя і т.ін.); по-друге, українці дуже сильно відрізняються від своїх найближчих європейських сусідів. А отже, для асиміляції немає підгрунтя; по-третє, вступ в НАТО це і низка реформ і останній крок до вступу в ЄС. Тобто, це шалені інвестиції в нашу українську сучасну армію (не забуваймо, що хто не годує власну армію, той годує ворожу).
І наостанок, Володимир Великий охрестив Київську Русь для того, аби підняти престиж своєї держави у тогочасному світі, перестати бути варваром для цивілізованого світу. Можливо, порівняння і не доречні, але всі наші намагання бути подалі від цивілізованого світу з того часу вже протягом тисячоліття заганяють українські землі в андеграунд сучасного світу.
Ми постійно констатуємо, що відстаємо від Заходу у всіх сферах життя. То чому б нарешті самим не стати частиною Західної цивілізації. Нехай тоді Північні та Східні сусіди рахують десятиліття свого відставання від нас.