Нарешті з'явилась відповідь президенту Медвєдєву. Відповідав не президент Ющенко, і навіть не голова його секретаріату, а партійний функціонер Вєра Іванівна Ульянченко.
Незважаючи на те, що на думку голови політичної ради партії "Наша Україна" (а саме цю посаду зараз посідає пані Ульянченко разом із кріслом голови президентського секретаріату), заяву-відповідь зроблено саме від імені лідера партійного органу. Навіть не від імені голови канцелярії президента.
Однак не може бути сумнівів, що саме цей текст і є узгоджена Банковою відповідь Медвєдєву.
Сам президент все ще не знайшов слів, щоб відповісти на агресивну заяву свого російського колеги. Подаємо заяву Ульянченко, що була розміщена на партійному сайті "Нашої України".
Публічне звернення Президента Російської Федерації Дмітрія Медведєва до Президента України Віктора Ющенка дає підстави для членів політичної партії "Наша Україна", її прихильників і української громадськості зробити головний висновок: на жаль, молоде керівництво Росії перетворюється на заручника старих імперських комплексів, які змушують постійно плекати образ зовнішнього ворога і підміняти рівноправний діалог з усіма сусідніми державами мовою образ і погроз.
Саме ця причина вимагає чітко розставити всі крапки над "і".
Насамперед, викликає здивування заява щодо бажання вести з Україною партнерський економічний діалог. В економічній площині ми неодноразово бачили невиконання домовленостей про функціонування зони вільної торгівлі між Україною і Росією, яка вигідна обом нашим народам.
Складовою хибної політики є інспірований російською стороною газовий конфлікт, який отримав негативну оцінку як в Україні, так і у Європейському співтоваристві. Партія "Наша Україна" також неодноразово наголошувала на економічно необґрунтованих та політично заангажованих умовах угод щодо постачання природного газу в Україну.
Не може не викликати здивування теза, викладена в зверненні Президента Росії, про єдину для наших країн газотранспортну систему. За такою логікою ми б мали говорити і про єдність газових і нафтових ресурсів, що знаходяться на території Російської Федерації, оскільки так було в "добрі старі часи Радянського Союзу".
Безумовно, що недалекоглядна політика тиску й обману не відповідає справжнім економічним інтересам Росії. Як приклад взаємовигідної співпраці - активний діалог між діловими колами наших держав.
Ми бачимо мудрість у діях російських інвесторів, які не лише створюють нові робочі місця в Україні, платять податки до українського бюджету, але й по-братньому допомагають нам у відновленні національних святинь та історичних пам’яток української державності.
Не витримують критики слова про утиски російськомовного населення в Україні. Про безпідставність таких звинувачень свідчать висновки багатьох авторитетних міжнародних організацій. Красномовний факт: у Росії, де проживають мільйони українців, немає жодної української школи.
Тимчасом в Україні понад 1400 шкіл з російською мовою викладання, в кожній загальноосвітній українській школі вивчається російська мова і література. За рахунок українського державного бюджету повноцінно функціонують російські театри, музеї і культурні центри.
Очевидно, окремим російським політикам справді непросто усвідомлювати, що державною мовою в Україні є українська, в Польщі – польська, в Чехії – чеська, в Болгарії – болгарська. Водночас у них не виникає запитань, чому в багатонаціональній Російській Федерації, де проживають десятки великих народів, державною мовою є лише російська. До делікатних питань гуманітарної сфери керівництво Росії ставиться з офіцерською прямотою, плутаючись у фактах, договорюючись до того, буцімто всі російськомовні українці є етнічними росіянами.
Такі оцінки викликають не лише жаль, а вже й обурення та стурбованість з приводу нинішньої політичної тактики й стратегії керівництва Російської Федерації. Сьогодні цю стурбованість офіційно або неформально поділяють десятки держав світу.
Свою позицію щодо російсько-грузинського конфлікту партія "Наша Україна" неодноразово висловлювала і вона є незмінною.
Рівно рік тому під час подій на Південному Кавказі політика провокацій і тиску призвела до загибелі багатьох невинних людей – грузинів, осетинів, росіян. Закономірним є запитання, чи не настав час усвідомити, що порушення базових принципів міжнародного права про недоторканність державних кордонів може мати трагічні наслідки. Необхідність такого усвідомлення підтверджує той факт, що незалежність самопроголошених республік Південна Осетія й Абхазія цивілізований світ не визнав.
Безсумнівно, політика провокацій не відповідає життєвим інтересам російського народу, чия багатостраждальна історія мала б навчити нових і молодих керівників Росії робити правильні висновки – не імперські, а партнерські.
Процеси, які сьогодні відбуваються в Україні – незворотні! Відродження нашої національної ідентичності, історичної пам’яті і культури – це масштабний рух, що триває в здоровому організмі українського народу. Відверта чи прихована протидія цим природним процесам неминуче зашкодить тим, хто вирішив їм перешкодити.
Україна робить усе, щоб така недалекоглядна політика не вплинула на дружнє ставлення українців до російського народу. Про це переконливо свідчать соціологічні опитування, проведені спільно з компанією Київський Міжнародний Інститут Соціології в Україні і Левада-Центр в Росії.
Кількість українців, що вважають росіян своїми друзями та добрими сусідами за період березень 2008 по березень 2009 рр. виросла з 88% до 93%. Натомість нас не може не турбувати постійне антиукраїнське зомбування, яке відбувається в Росії.
За період правління нинішнього Президента Росії, кількість росіян, що вважають Україну недружньою державою, зросла з 30% до 56%, тобто майже вдвоє.
Безперечно, Україна є і буде віддана дружбі з російським народом, і саме до нього сьогодні ми звертаємо свої щирі й сповнені гідності слова. Ми усі, громадяни обох держав, маємо відмежуватися від агресивної риторики, до анналів якої, на жаль, відходить останнє звернення Президента Росії. Ми розраховуємо, що мудрість наших народів поставить на місце тих, хто забуває не лише цивілізовані правила поведінки, але й уроки історії.
Кожен громадянин, звісно, здатен відрізнити правду від брехні. Справжнє партнерське ставлення визначається не політичними деклараціями, а конкретними діями. Той, хто хоче партнерства, не уникає зустрічей, не зволікає з прибуттям послів, а використовує кожну можливість для конструктивного діалогу.
Публічне звернення Президента Дмітрія Медведєва водночас відіграє й іншу роль, певно, неочікувану для його авторів, – вкотре нагадає Україні про потребу внутрішньої консолідації, незважаючи на будь-яку політичну чи партійну приналежність.
Агресивна тональність звернення російського лідера по суті стосується не Віктора Андрійовича Ющенка і його політики, а всієї нашої держави й усього українського народу.
Як голова політради партії "Наша Україна" я звертаюся до всіх політичних сил України, до всіх громадських організацій і рухів, із закликом виявити сьогодні тверду солідарність в одстоюванні національних інтересів і недопущенні ведення з Україною будь-якого діалогу в неоімперській тональності.
Я звертаюсь до всіх громадян України гуртуватися навколо проукраїнських політичних сил, для яких незалежність України, її суверенітет і національні інтереси є понад усе! Вірю, що наша тверда позиція не лише зміцнить нас, а й протверезить тих, хто з політичних міркувань готовий зруйнувати атмосферу дружби між Україною й Росією.
