«Не люблю паразитів.
Нехай навіть особливої шкоди вони не заподіюють -
усього лише п'ють чужі емоції».
С.Лук'яненко, «Нічний дозор»
Надію на те, що цього разу відповіді давати доведеться, подарував російський «Комерсант». Газета повідомляє, що в ході розслідування вдалося з’ясувати, що як тільки "Фаїна" вийшла в напрямку Африки, на телефон сомалійських піратів надійшов дзвінок з Одеси з номера грузинського мобільного оператора, повідомили виданню представники українських спецслужб, що побажали залишитися неназваними.
Витік інформації, за їхніми словами, тривав протягом усього часу роботи кризового штабу. У підсумку, пише "Комерсант", СВР вирішила відмовитися від співробітництва зі штабом і останні два тижні не ділилась з ним інформацією. Співрозмовники "Комерсанта" припустили, що джерело витоку інформації перебуває "у вищих ешелонах влади".
Видання повідомляє, що в його розпорядженні мається довідка, підготовлена Службою зовнішньої розвідки України. У документі повідомляється про спроби блокувати й затягти переговори про звільнення судна, розпочаті іноземними спецслужбами з метою витиснення України з африканських ринків озброєння. Про спецслужби яких країн мова йде, у довідці не уточнюється. Однак джерела у СВР стверджують, що в переговори втручалися російські спецслужби, і в української сторони нібито є докази, пише "Комерсант".
Із цього погляду особливу увагу варто звернути на діяльність ряду українських політиків - Валерія Коновалюка, Леоніда Грача, Петра Симоненка та деяких інших. Ці добродії поклали кілька місяців свого життя на те, щоб буквально змусити провідні держави світу ввести проти України економічні санкції. Навіть простий обиватель чудово знає, що санкції були б неминучі у випадку, якби фантазії згаданих панів про «зброю, що направлялася в Південний Судан», хоча б на один відсоток відповідали істині.
Про те, що в цьому випадку очікувало б підприємства українського ВПК, не хочеться навіть думати. Десятки тисяч людей виявилися б на вулиці, бюджет недорахувався б сотень мільйонів гривень, а Росія усунула б з ринку озброєнь серйозного конкурента. До речі, левова частка подібного виробництва зосереджена в південних і східних областях України. Тому можна сміливо стверджувати, що згадані депутати діяли не тільки проти національних інтересів України, а й проти життєвих інтересів своїх же виборців.
Крім того, бездоказові звинувачення фактично поставили екіпаж «Фаїни» поза законом. Це було все одно, що оголосити військовополонених - найманцями. Пірати відразу ж після таких «викриттів» не просто різко піднімали ціну, а й починали вважати моряків злочинцями, з усіма наслідками, що випливають.
Варто відзначити той факт, що відразу ж після публікації в «Комерсанті», що озвучив безсторонню роль російських спецслужб в історії з «Фаїною», на сцену стрімко повернувся пан Коновалюк. Він заявив, що тимчасова слідча комісія Верховної Ради України виявила факти незаконної торгівлі зброєю, що перевозилася на захопленому сомалійськими піратами судні “Фаїна”. При цьому народний депутат вирішив не обтяжувати поважну публіку поясненнями, чому у звіті перед парламентом ці «факти» не були навіть згадані.
Причина поспішності Коновалюка стає зрозумілою далі - він заявив, що всі дії Служби зовнішньої розвідки фактично були спрямовані тільки на те, щоб сховати дані факти. Він додав, що раніше про це не можна було говорити, оскільки це могло завдати шкоди здоров'ю й життю полонених моряків. Правда, і тут пан Коновалюк збрехав – 10 жовтня під час відео-телемосту між Києвом та Москвою він вже висував цю гіпотезу. Помітимо – винятково від свого імені, оскільки чомусь крім нього про це не знав ніхто зі членів очолюваної ним комісії.
Хочеться вірити, що українським спецслужбам вдасться довідатися, від кого так наполегливо відвертав увагу народний депутат від Партії регіонів, і чому було так необхідно терміново дискредитувати саме СВР України.
Якщо ж повернутися до згаданої записки, то в ній констатується, що переговори по виплаті викупу сомалійським піратам неодноразово зривалися через втручання сторонніх. Співрозмовники "Ъ" у відомствах, що брали участь у переговорах зі звільнення "Фаїни", говорять про десятки інцидентів, через які переговірний процес зривався. Так, у прес-службі СВР стверджують, що "випадків втручання третіх осіб у переговори було близько 30, і щораз це заважало процесу". Такої ж думки дотримується й власник судна Вадим Альперін: "Якби не втручання політиків і деяких людей, те це коштувало б рівно вполовину дешевше й відбулося б у два рази швидше".
У зв'язку з цим хочеться «передати привіт» Уповноваженій Верховної Ради з прав людини Ніні Карпачьовій, яка не тільки безглуздо метушилася в Києві, але й незрозуміло навіщо поїхала в Кенію, у справі й без справи загострюючи увагу ЗМІ на «Фаїні».
У неофіційних бесідах представники спецслужб вказують на два "найбільш волаючі випадки". "Судновласник зібрав $2 млн, і пірати були готові на угоду. Але потім з Києва до них надійшла інформація про те, що влада України може запропонувати більше. І пірати, природно, захотіли більше",— розповіло джерело "Ъ". "Втручалися й українські політичні сили. Але я не хотів би уточнювати, про які саме партії мова йде",— сказав "Ъ" глава прес-служби СВР Олександр Скрипник.
Як відомо, збором викупу, зокрема, займалася Партія регіонів. "Ми справді збирали гроші,— сказала "Ъ" депутат-регіонал Інна Богословська.— Тоді мова йшла про те, що потрібний викуп у розмірі $8 млн. И ми надавали підтримку й зробили свій внесок". Із чистої цікавості хотілося б довідатися – куди поділися ці гроші? Де вони осіли, оскільки ні копійки із цих коштів так і не було передано власникові судна?
Також не інакше як провокацію важко розцінити спробу деяких товаришів у найвідповідальніший момент переговорів підключити до тиску на владні структури рідних і близьких моряків. Звичайно, родичів людей, які утримувались у заручниках на «Фаїні», можна зрозуміти. Складно зрозуміти політиків, які могли спровокувати справжню катастрофу.
Тут варто знову згадати пані Богословську, котра «відзначилася» «по-дорослому»: Інна Германівна з надривом провінційної акторки й у властивій їй манері «спочатку говорю - потім думаю» в ефірі одного з телеканалів закликала моряків “Фаїни”, яка знаходилась в полоні, зафіксувати номера техніки, щоб потім можна було простежити, де вона з'явиться! На що родичі бранців, які важко стримували емоції, запропонували Богословській замовчати, розуміючи, чим це загрожує морякам.
Окремо хотілося б зупинитися на фіналі історії з «Фаїною». Чомусь ні українські політики, ні ЗМІ не захотіли звернути увагу на той факт, що судно зайшло в кенійські територіальні води в супроводі кораблів ВМС США та Республіки Кенія. Потім "Фаїну" розвантажили в кенійському порту Момбаса. Представники збройних сил Кенії прийняли 33 танка, установки залпового вогню, а також гранатомети та боєприпаси. До речі, після багатомісячного «полону» у морі, всі танки завелися й виїхали з порту своїм ходом, що напевно підвищить попит на українську техніку.
Можна вважати, що всі претензії до України щодо незаконних поставок зброї Південному Судану перейшли винятково в абстрактну площину. Ще раніше такого висновку дійшли міжнародні контролюючі структури – в іншому випадку військове угруповання, яке здійснює боротьбу з піратством, могло б легко заблокувати вивантаження військової техніки.
Можна стверджувати, що державі Україна, всупереч активному опору зовнішніх і внутрішніх «друзів», вдалося із честю вийти із цього випробування - люди були врятовані, вантаж доставлений відповідно до контракту, імідж країни як відповідального члена ООН не постраждав.
На жаль, на відміну від країни, багато українських політиків іспиту «Фаїною» не витримали. Вони просто паразитували на людському горі. Мимоволі на розум приходять асоціації з відомим романом Сергія Лук'яненко «Нічний дозор». Автор описав живучий у Сутінку мох, який живиться людськими емоціями. На жаль, окремі персонажі не мають права називатися навіть так. Їхній максимум - цвіль, що паразитує на проблемах держави і її громадян.
Безумовно, те, що трапилось, потрібно стати уроком. Один з головних висновків – базіки від політики повинні неодмінно понести відповідальність. Звинувачуючи країну в незаконній торгівлі зброєю, вони могли завдати шкоди її репутації. Всі вони повинні відповідати в суді, а потім довго й привселюдно вибачатися. Інакше Україна завжди буде змушена захищатися не стільки від зовнішніх ворогів, скільки від внутрішніх «доброзичливців».
І, нарешті, найцікавіше. У розпорядженні «ФЛОТ2017» є інформація, з якої випливає, що в урядових колах Кенії активно обговорюється пропозиція звернутися з позовом проти над міру запопадливих українських політиків-«викривачів». Формальна підстава для претензій – потік вигадництв завдав шкоди не тільки Україні, але й Республіці Кенія, що була представлена світовому співтовариству в якості «перевалочного пункту» для незаконної торгівлі зброєю.
Головний же мотив – бажання покарати балакучих діячів, чиї висловлення загострили внутрішньополітичну боротьбу в Кенії. Країна не дуже давно пережила соціальні катаклізми, населення бідує. Витрати на озброєння, які з’явилися на перших сторінках світових ЗМІ, у цих умовах стали сильним подразником.
Співробітники посольства Кенії в Москві не підтвердили, але й не спростували дану інформацію, запропонувавши направити письмовий запит. Однак, за нашим даними, принципове рішення повинне бути прийняте найближчим часом, факти повинні зняти всі сумніви.
Найробі нібито вивчає можливість подачі багатомільйонних претензій до англійського суду. Зараз ретельно вивчаються матеріали українських та іноземних мас-медіа, документуються висловлювання політиків, після чого буде сформований остаточний перелік фігурантів справи, у якому, за версією, на даний момент уже є два прізвища.
Якщо інформація підтвердиться, ці громадяни ризикують або втратити значні суми грошей, або на довгі роки стати «нев'їзними» у європейські країни, а також держави, які мають із ЄС договори про правову допомогу. Засмучуватись їм не варто, адже простори Росії, якій незграбно підігравали «викривачі», неосяжні, там є що подивитися...
