Політичний оглядач

Враховуючи "рекордність" боргу, "Нафтогаз" більше року не отримуватиме плату за транзит, яка складає 90% валютної виручки "Нафтогазу". А це неминуче призведе до краху найбільшої державної компанії вже навесні 2009 року.

Втім, істерія довкола російського боргу в 2,4 мільярдів доларів доводить: нерви не витримують і в кремлівських кредиторів НАК.

Причина досить проста: у випадку дефолту української компанії, за правилами, першими в чергу на погашення боргів стануть західні банкіри, а не московсько-швейцарські постачальники газу.

Із практики минулих років добре відомо, що осінні боргові скандали - це незмінна прелюдія, яку влаштовує Росія напередодні підписання чергової річної угоди про постачання. Сценарій досить прямолінійний: "Нафтогаз" опиняється в незручній ролі прохача і навіть не намагається всерйоз ставити питання про перегляд тих же транзитних ставок, зрозумілої цінової політики чи, приміром, схеми постачання.

Втім, цьогорічна "газова війна" має свої суттєві відмінності. По-перше - рекордна сума боргів, 2,4 мільярди доларів, яка за оцінками переважної більшості експертів і учасників процесу є непідйомною для державної монополії в нинішніх умовах.

Аргументи представників "Нафтогазу", що начебто сума боргу є меншою, оскільки рахувати спожитий в листопаді газ ще не час, відверто не вражають. Так само, як і небажання платити штрафні санкції за прострочені платежі: є контракт, його або потрібно виконувати, або не треба було підписувати.

Друга важлива особливість моменту - фінансова криза. Вона практично унеможливлює залучення кредитних коштів на міжнародних ринках для оперативного вирішення боргових проблем.

Добре відомо, що ще 2 місяці тому "Нафтогаз" проводив тристоронню зустріч з "Дойче Банком" та "Газпромом", сподіваючись позичити близько 2 мільярдів доларів. Утім, безрезультатно.

Дратівливість "Газпрому", який і сам переживає не надто добрі часи, можна зрозуміти. В умовах кризи російська монополія шукає всі шляхи для латання дір у власному бюджеті і буде намагатися не просто вибити з України борги, але використати ситуацію для максимального підвищення ціни.

Варто зупинитися на третій і чи не найважливішій рисі нової газової війни, про яку до цього часу мало хто говорить. Хоча вона чи не найбільшим чином впливатиме на енергетичну безпеку держави. Основні гравці газового та фінансового сектору, від Москви до Лондону, схоже, впевнилися, що наступний, 2009 рік українська нафтогазова монополія просто не переживе. І тому починають жорстку боротьбу за право опинитися в перших рядах кредиторів.

Як Standard Bank в пожежному порядку "Ощадбанком" гасили

На 2009 рік припадають найбільші виплати по міжнародних зобов'язаннях "Нафтогазу України" - майже 1,1 мільярд доларів з урахуванням відсотків і "тіла" кредитів. Зазначимо, що віддавати цю некруглу суму доведеться в умовах фінансової кризи, зниження споживання газу в найбільш прибуткову секторі  - промисловості, накопичення боргів за газ, імпортований "Нафтогазом" 2008 року, та ймовірного зростання податків на держмонополію.

Зобов'язання НАК "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" за міжнародними позиками (кредити та євробонди) на 2008-2012 роки*

* - дані Ради національної безпеки і оборони України

Реальний стан речей щодо розрахунків за міжнародними кредитами добре демонструє ситуація минулого тижня, коли державній монополії потрібно було повернути досить "скромний" як для НАК транш - близько 70 мільйонів доларів - лондонському Standard Bank.

У п'ятницю, 21 листопада, ЗМІ стало відомо, що монополія прострочила погашення понад 50 мільйонів доларів у рамках кредиту Standard Bank, наданого в листопаді 2005 року. Зазначимо, що ввечері цього ж дня НАК спростував цю інформацію, заявивши, що "неухильно дотримується умов кредитних угод".

За інформацією ЕП - НАК "Нафтогаз" справді здійснив необхідний платіж лондонському Standard Bank. Але не 20 листопада, як того вимагали умови кредитної угоди, а днем пізніше. Сама ж сума знайшлася не у "Нафтогазі", а лише після урядового втручання у формі кредиту "Ощадбанку".  

Останній все частіше використовується в якості інструмента для латання фінансових "дірок". Наприклад, разом з "Укрексімбанком", активно викуповує емітовані урядом ОВДП. Насправді ж фінансовим донором у такому випадку виступає НБУ, від якого обидва державні банки отримують щедре рефінансування.

З того самого джерела - ресурсів Нацбанку - було отримано і "ощадбанківський" кредит "Нафтогазу". Причому, як стверджують джерела ЕП, у державному банку не надто зраділи "обязаловці".

Адже банк, який, як і вся фінансова система, переживає кризу ліквідності, вимушений був позичати гроші енергетичній монополії під 22% річних, хоча середньоринкова вартість кредитних коштів нині коливається на рівні 30-35%.

Втім, попри пільгові умови отримання кредиту і закупівлі іноземної валюти, фінансовий стан "Нафтогазу" він аж ніяк не покращує. Адже кредит Standard Bank, про який іде мова, свого часу залучався під ставку Libor+1,850 (або близько 7% річних). Таким чином, Нафтогаз просто отримав відстрочку, а розраховуватися доведеться на умовах, у тричі гірших від початкових.

Москва займає чергу в списку кредиторів

Два боргові скандали одночасно - навряд чи випадковість. Не виключено, що "Газпром" був у курсі неспроможності НАК "Нафтогаз" акумулювати кошти для поточних платежів по кредитах. Цей факт міг примусити монополію форсувати повернення власного боргу, який у 50 разів більше англійського, бодай і через публічний скандал та руйнування попередньої конструктивної співпраці із "Нафтогазом".

Про одну з причин "поспішності" "Газпрому" вже згадувалося: "боргові" претензії монополії чи її спільного з Фірташем "дітища" - "Росукренерго" будуть підлягати задоволенню лише після сплати всіх зобов'язань західним банкам-кредиторам.

Тепер про те, як власне російська монополія збирається зайняти чергу на погашення боргів попереду міжнародних банкірів. "Газпром" хоче використати схему зарахування газових боргів в рахунок оплати послуг з транзиту, яка в значно менших масштабах, але використовувалася раніше.

Проте в нинішніх умовах така пропозиція має два суттєвих недоліки, які в кінцевому рахунку можуть тільки прискорити банкрутство "Нафтогазу". По-перше, в обмін на "аванс" Москва вимагатиме надовго (мінімум на 2 роки) заморозити транзитну ставку на нинішньому рівні.

Окрім суттєвих втрат для "Нафтогазу", це можна сприймати як політичну поразку діючого уряду - адже з опозиційних трибун прем'єрка неодноразового закликала до перегляду "корупційно" занижених транзитних ставок.

А Олександр Турчинов уже в ранзі першого віце-прем'єра неодноразово переконував ЗМІ в тому, що плата за транзит має складати майже 9 доларів за тисячу кубів на 100 кілометрів, але аж ніяк не 1,7.

По друге, враховуючи "рекордність" боргу, "Нафтогаз" більше року не отримуватиме плату за транзит, яка складає 90% валютної виручки "Нафтогазу". На експертному рівні за останній час уже неодноразово наголошували, що такий варіант є не просто неприйнятним, а неминуче призведе до краху найбільшої державної компанії вже навесні наступного року.

Показово, що жодної офіційної позиції від уряду щодо "транзитного авансу" висловлено не було. Це може свідчити, що Тимошенко і досі розглядає його як єдино можливий. Не хочеться вкотре повторювати активно продуковану Банковою тезу "про політичні аванси Путіна, які повинна відпрацювати Тимошенко".

Але факт залишається фактом - нинішній очільниці Кабміну конче необхідно будь-що вирішити проблеми з газовими боргами, аби якось зберегти перед Кремлем реноме партнера, що тримає слово, принаймні до президентської кампанії.

І як би цинічно це не звучало, з погляду внутрішньополітичної доцільності можливість такого "погашення" боргів не варто відкидати. Адже, як показує прем'єрський досвід 2005 року, із опозиції досить "аргументовано" і комфортно можна розповідати: "угоду" з Путіним підписала, "всі борги віддала, корумпованих посередників ліквідувала, а коли пішла з посади прем'єра, олігархи довели "Нафтогаз" до банкрутства".

Економічна правда