Протягом найближчих трьох років управляння українськими автомобільними магістралями має частково перейти від монополіста компанії "Укравтодор" до місцевої влади. Таким чином Кабінет Міністрів планує покращити обслуговування доріг, прискорити їх ремонт і зменшити кількість ДТП.Невисоку ефективність нинішньої системи автомобільних доріг відчуває на собі кожен водій. Їх якість залишається низькою, ремонтувати їх не встигають. Не кажучи вже про будівництво нових магістралей, які би відповідали європейським нормам.
Наслідок - низька експлуатаційна швидкість транспортних засобів та високі витрати паливно-мастильних матеріалів. А щодо вантажних перевезень - більша, ніж в інших країнах, транспортна складова в собівартості продукції.
За підрахунками фахівців, витрати палива та викиди шкідливих речовин з відпрацьованими газами в атмосферу в Україні на третину більші, ніж у країнах Західної Європи.
Гальмує розвиток, зокрема, й система управління. Всі 170 тисяч кілометрів вітчизняних автодоріг підпорядковані лише одній структурі - Державній службі автомобільних доріг ("Укравтодор"). І ремонт шляху між двома населеними пунктами, наприклад, Луганської чи Донецької області, треба узгоджувати з Києвом, звідси ж брати й фінансування.
Крім того, монополію на здійснення поточного та капітального ремонту доріг загального користування мають дочірні підприємства державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України". Немає конкуренції - немає якості. До того ж, утримування великої кількості обладнання для обслуговування доріг з різним покриттям призводить до зайвих витрат. Як наслідок - діяльність багатьох таких підприємств збиткова.
Зрушити цю схему й покликана концепція Державної програми реформування системи управління автомобільними дорогами загального користування, яка була схвалена на минулому засіданні Кабміну. Головна її ідея - розподіл функцій управління автомобільними дорогами державного й місцевого значення.
Замість "Укравтодору" має бути створений спеціальний орган у складі Міністерства транспорту та зв'язку. Він відповідатиме за дороги державного значення. А місцеві дороги перейдуть до відання обласних держадміністрацій.
Почати реформи планується вже цього року. А для цього прийняти необхідні нормативно-правові акти. Потім має бути створений "Державтодор" - головний замовник робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту автодоріг державного значення. Райавтодори перейдуть до підпорядкування Управлінням дорожнього господарства в областях. ДАК "Автомобільні дороги України", згідно з концепцією, має бути ліквідована.
Втім, перерозподіл функцій гарантуватиме покращення ситуації лише за умови значного збільшення фінансування. Так, за експертними оцінками, всі українські дороги коштують від 600 до 700 млрд. грн. На їх ремонт щорічно має йти принаймні 5% від цієї суми. Тобто щонайменше 30 млрд. грн. А в існуючому бюджеті ми маємо лише 8 млрд. - менше третини від потреб галузі.
Якщо виділені кошти перерахувати на вартість будівництва кілометра дороги, то в Україні на ці потреби виділяється вдвічі менше, ніж у Білорусі, у два з половиною рази менше, ніж у Росії та у вісім разів менше, ніж у Франції.
Змінами до бюджету уряд пропонував збільшити цьогорічне фінансування до 24 мільярдів. Проте затвердити їх не вдалося. А якщо восени вони таки будуть прийняті, може бути запізно: все ж таки дорожні роботи залежать від погодних умов. І асфальт, покладений під дощем, буде триматися значно менше, ніж покладений у суху сонячну погоду.
Неефективне цього року й залучення "Укравтодором" кредитів. Нині бюджет дозволяє запозичити 800 мільйонів гривень. Торги на закупівлю відповідних банківських послуг були оголошені лише 7 липня. Поки ж усі питання щодо умов кредиту будуть відпрацьовані, вирішені всі технічні питання, й почнеться фактичне використання кредиту, погодні умови знову ж таки можуть стати несприятливими.
Потреби в коштах на будівництво нових доріг будуть лише зростати. Адже щороку кількість автотранспорту в Україні збільшується на 5%, а інтенсивність руху на головних магістралях - на 20%.
Підвищуються й обсяги міжнародних перевезень, що вимагає будівництва швидкісних автодоріг європейського зразку. Зараз в Україні довжина таких автобанів лише 280 км. Для порівняння, у Франції, яка майже дорівнює Україні територією, цей показник перевищує 8 тисяч кілометрів. І вартість будівництва з подорожчанням енергоносіїв та збільшенням заробітної плати лише зростатиме.
Допомогти могло б залучення до галузі приватних інвестицій. Проте, інвестор не поспішає вкладати кошти в українські дороги. Так, закон про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг був прийнятий ще 2000 року, вступив у дію 2003. Проте й досі жоден інвестиційний долар не був залучений.
Пояснити це легко. Щоб побудувати лише кілометр дороги на чотири смуги, треба вкласти приблизно 25 мільйонів гривень. А ризик не отримати прибуток дуже великий. В Україні навіть з її нестабільністю існує безліч галузей, які потребують значно менше капіталовкладень за мінімальним ризиком.
Чи вдасться ефективне управління дорогами місцевій владі - ще невідомо. Далеко не завжди й не на все знаходяться кошти в місцевих бюджетах. Але, принаймні, демонополізація будівельно-ремонтних робіт - ініціатива позитивна.
Економічна правда