Європейський Союз погодився профінансувати реалізацію екологічної стратегії України. Вона має закласти передумови для сталого розвитку держави, вважають у Мінприроди. Натомість екологічні експерти говорять про неефективний розподіл цих коштів і вбачають основу сталого розвитку у самоокупних проектах та громадській ініціативі.
У бюджеті Євросоюзу на 2010 рік передбачені 35 мільйонів євро на українську екологію. Вони мають стати інвестицією у формування екологічної стратегії України.
Передбачається, що вона зможе забезпечити перехід держави на принципи сталого розвитку вже у найближчі декілька років, розповідає завідувач відділу стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища Лідія Юхнович.
«5 мільйонів іде на впровадження самої стратегії як чинного закону, який має діяти в Україні. Решта 30 мільйонів євро мають піти у регіони, на конкретні програми, щоб вони запрацювали», – пояснює фахівець Мінприроди.
Європейська допомога може виявитися марною – експерт
За даними громадського моніторингу, ця екологічна допомога розподіляється неефективно, заявляє заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
«5 мільйонів на стратегію надавати немає потреби – її розробка фактично завершена. І взагалі, ці кошти швидше за все підуть на проекти. Скажімо, є конкретне сміттєзвалище, і його можна рекультивувати, відпрацювавши технологію для решти звалищ. А кошти підуть на поїздки, зустрічі, конференції…» – вважає вона.
Як вихід Тетяна Тимочко пропонує ухвалити разом із екологічною стратегією національний план дій, який має передбачати фінансування конкретних проектів із запровадження стійкого розвитку – і зрозуміле для європейців, і обов’язкове для України. За її словами, такий план дій уже розроблений, але досі не схвалений у Мінприроди.
Екологічне – значить самоокупне!
Тим часом представники бізнесу та місцевих громад реалізують проекти сталого розвитку самотужки, і вони навіть є самоокупними. За словами Тетяни Тимочко, три стратегічні напрямки стійкого розвитку, в яких Україна може стати світовим лідером, – це виробництво екологічного продовольства, використання альтернативної енергетики та розвиток зеленого туризму.
Для прикладу, господарства Вінничини вирощують і виготовляють органічні продукти харчування для країн Європи, а містечка на півдні України – Мелітополь та Скадовськ, і на заході – зокрема, Ворохта, – створили потужну мережу садиб зеленого туризму.
Однак таким ініціативам заважає відсутність збалансованої екологічної політики, підсумовує експерт Національного екологічного центру України Віктор Мельничук.
«Усі плани і програми, які показує нам уряд, не є збалансованими. Наприклад, енергетика воліє розвиватися, нехтуючи інтересами інших галузей, інтересами екології та суспільства», – каже він.
За словами Віктора Мельничука, формуванню засад сталого розвитку в Україні перешкоджають деякі транснаціональні корпорації, для яких держава є джерелом сировини та робочої сили.
За нинішнього стану Україна досягне європейського рівня сталого розвитку не раніше як за 20 років. Прискорити цей процес, на його думку, може лише консолідація суспільства довкола екологічних цінностей, які мають здобути перевагу над економічними інтересами бізнесу.
Передбачається, що вона зможе забезпечити перехід держави на принципи сталого розвитку вже у найближчі декілька років, розповідає завідувач відділу стратегічного планування Міністерства охорони навколишнього природного середовища Лідія Юхнович.
«5 мільйонів іде на впровадження самої стратегії як чинного закону, який має діяти в Україні. Решта 30 мільйонів євро мають піти у регіони, на конкретні програми, щоб вони запрацювали», – пояснює фахівець Мінприроди.
Європейська допомога може виявитися марною – експерт
За даними громадського моніторингу, ця екологічна допомога розподіляється неефективно, заявляє заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко.
«5 мільйонів на стратегію надавати немає потреби – її розробка фактично завершена. І взагалі, ці кошти швидше за все підуть на проекти. Скажімо, є конкретне сміттєзвалище, і його можна рекультивувати, відпрацювавши технологію для решти звалищ. А кошти підуть на поїздки, зустрічі, конференції…» – вважає вона.
Як вихід Тетяна Тимочко пропонує ухвалити разом із екологічною стратегією національний план дій, який має передбачати фінансування конкретних проектів із запровадження стійкого розвитку – і зрозуміле для європейців, і обов’язкове для України. За її словами, такий план дій уже розроблений, але досі не схвалений у Мінприроди.
Екологічне – значить самоокупне!
Тим часом представники бізнесу та місцевих громад реалізують проекти сталого розвитку самотужки, і вони навіть є самоокупними. За словами Тетяни Тимочко, три стратегічні напрямки стійкого розвитку, в яких Україна може стати світовим лідером, – це виробництво екологічного продовольства, використання альтернативної енергетики та розвиток зеленого туризму.
Для прикладу, господарства Вінничини вирощують і виготовляють органічні продукти харчування для країн Європи, а містечка на півдні України – Мелітополь та Скадовськ, і на заході – зокрема, Ворохта, – створили потужну мережу садиб зеленого туризму.
Однак таким ініціативам заважає відсутність збалансованої екологічної політики, підсумовує експерт Національного екологічного центру України Віктор Мельничук.
«Усі плани і програми, які показує нам уряд, не є збалансованими. Наприклад, енергетика воліє розвиватися, нехтуючи інтересами інших галузей, інтересами екології та суспільства», – каже він.
За словами Віктора Мельничука, формуванню засад сталого розвитку в Україні перешкоджають деякі транснаціональні корпорації, для яких держава є джерелом сировини та робочої сили.
За нинішнього стану Україна досягне європейського рівня сталого розвитку не раніше як за 20 років. Прискорити цей процес, на його думку, може лише консолідація суспільства довкола екологічних цінностей, які мають здобути перевагу над економічними інтересами бізнесу.
