Зловживання з державними закупівлями не припиняються вже багато років. Змінюються лише люди, які на цьому наживаються. За свідченнями аудиторів, зберігаються навіть ставки "відкату", який необхідно заплатити за право брати одноосібну участь у тендері.Зловживання з державними закупівлями не припиняються вже багато років. Змінюються лише люди, які на цьому наживаються. За свідченнями аудиторів, зберігаються навіть ставки "відкату", який необхідно заплатити за право брати одноосібну участь у тендері.
Після усіх скандалів, пов'язаних з Тендерною палатою, сфера державних закупівель перейшла під повне регулювання Кабінету міністрів.
У березні 2008 року закон, який визначав закупівельні процедури, було скасовано, а нового досі нема. Замість нього діють лише підзаконні акти уряду, які у ручному режимі визначають, що і як слід купувати за державні кошти.
Конституційний суд свого часу довів, що без прийняття нового закону про держзакупівлі здійснювати їх не можна. Тим не менш, торги за бюджетні кошти тривають, а "відкати" у загальній сумі витрат на державні закупівлі складають, за оцінками голови Рахункової палати Валентина Симоненка, близько 20%.
"Це приблизно той же рівень, який був у період дії старого закону", - зазначив чиновник.
За оцінками Рахункової палати, за перше півріччя 2009 року держава закупила товарів і послуг на 132 мільярди гривень, а за 2008 рік - на 167 мільярдів. З цієї суми 48% закупівель відбулося у неконкурентних умовах: за процедурою тендера з одним учасником або без конкурсу взагалі.
"Загалом за конкурентними процедурами закупівель у 2008 році було укладено договорів на суму 86 978,5 мільйона гривень, або 52% від усієї суми укладених угод, а за процедурою закупівлі з одним учасником - на 80 319,1 мільйона гривень, або 48%", - говориться у повідомлення державного аудитора.
Деякі рішення Кабміну про застосування такого формату закупівель є публічними і широко аналізувалися в пресі. Наприклад, рішення про придбання державними ТЕС енергетичного вугілля у ДП "Вугілля України", або спроба дозволити "Нафтогазу України" купувати без тендерів послуги фінансових консультантів.
Зазвичай ці рішення мотивуються необхідністю стабілізувати певний ринок у період кризи, наприклад, дотувати шахтарів державних вуглевидобувних компаній. Проте публічною є лише невелика частина таких закупівель.
Вказівки з вимогою відмовитися від конкурентних процедур народжується у формі протоколів або доручень. Їх підписують прем'єр Юлія Тимошенко або перший віце-прем'єр Олександр Турчинов, кажуть у Рахунковій палаті.
Такі документи не оприлюднюються на сайті Кабміну і не візуються в Мінекономіки, яке покликане контролювати тендерні процедури. Отже, інформація про подібні закупівлі доступна лише уповноваженим контролюючим органам.
Часто у рішеннях уряду не визначені предмет, суми та учасники закупівель, стверджують у Рахунковій палаті. Таким чином, утворюються "дірки" у законодавстві, крізь які, як крізь вушко голки, можна протягнути слона.
Зокрема, протоколом від 13 листопада 2008 року Юлія Тимошенко доручила закупити кам'яне вугілля у ДП "Вугілля України" на суму 18,5 мільярда гривень. Олександр Турчинов протоколом від 3 листопада того ж року доручив придбати вугілля ще на 14,3 мільярда гривень.
А дорученням від 18 червня 2008 року прем'єр уможливила закупівлю цукру на 100 мільйонів гривень у трьох компаній: ТОВ "Аграрне товариство", ТОВ "Українська продовольча компанія" та ТОВ "Сатрі ЛТД".
Нижче наведено результати аудиту Рахунковою палатою державних закупівель, зокрема, перелік урядових постанов, які порушують конкурентні умови.
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Економічна правда
