Бернанке - це не просто чиновник з лисиною і бородою. Це символ нетямущості влади всього світу. Природно, його не можна звільняти. Тому що тоді доведеться прилюдно показати, що і ОБСЄ, і G-20 - всього лише зборище людей, які завели світ в кризу, і тепер не знають, як з неї вийти.Слухаючи висловлювання офіційних осіб США, в голові малюються два окремих світи. У першому Штати вже виходять з кризи. У другому державі ще довго доведеться нести на своїй спині найбільшу економіку світу і її проблеми.
У серпні міністр фінансів США Тімоті Гайтнер, по суті, визнав, що урядові програми не дають належного ефекту. Він заявив, що масштабне обмірковування майбутніх заходів підтримки економіки відбудеться восени цього року.
Серед інших рішень - можливість розширення програми субсидування муніципальних облігацій і облігацій, що випускаються штатами. Її ідея полягає в тому, щоб знизити вартість позикових коштів і запустити державні будівельні проекти.
Також можуть змінитися житлові програми. Наприклад, пропонується ідея, щоб безробітні домовласники могли прямо отримати допомогу на житло, яке дозволить їм зберегти будинки.
Ще частину грошей, які передбачалося направити на допомогу фінансовим компаніям, пропонується віддати невеликим фірмам з реального сектора.
"Деякі економісти говорять що все скінчилося - рецесія залишилася позаду, - сказав Гайтнер, - Але перевіркою для нас буде ось що: коли американці повернуться на роботу, коли люди будуть досить впевнені, щоб запускати свої заощадження в справу, і коли компанії будуть досить впевнені, щоб інвестувати в нові проекти та нові ідеї? І на все це потрібен час", - додав він.
Голова ФРС Бен Бернанке заявив, що як і раніше зберігаються серйозні загрози, оскільки фінансові ринки усе ще відчувають неприємності. Проблеми, з якими стикаються населення і бізнес при отриманні кредиту, також залишаються причиною головного болю, вважає глава ФРС.
Президент ФРБ Сент-Луїса Джеймс Буллард дав зрозуміти, що підвищувати ставку рефінансування ще дуже і дуже рано. "Ми ще не бачили жоодного кварталу з позитивним показником зростання ВВП або позитивними даними про зайнятість у несільськогосподарському секторі. Ми повинні побачити більш радісні цифри, ніж ці, перш ніж ми почнемо хоча б говорити про стратегію виходу", - сказав він.
Головною і поки не вирішеною проблемою у фінансовому секторі США залишається різке падіння попиту на кредити. В серпні 45% банків заявили, що попит на комерційні та промислові кредити впав.
Економіка не хоче брати в борг гроші, тому що критерії оцінки позичальників стали занадто жорсткими. Лише в липні приблизно 30% банків посилили стандарти по комерційних та промислових кредитах. У квітні це вже зробили 40% установ, а в листопаді 2008 року - 85%.
Єдиний сегмент, у якому спостерігалося поліпшення, - це іпотечне кредитування. Підйом тут стався завдяки урядовими програмами. Однак і в цьому сегменті темпи зростання сповільнилися.
Відсутність попиту на кредити говорить про неефективність дій ФРС. Банківська система, яка повинна забезпечувати економіку грішми, не виконує свою головну функцію. І це проблема не тільки США. Неефективність показали дії всіх найбільших центробанків світу.
Наприклад, ЄЦБ у травні заявив, що буде купувати банківські облігації, забезпечені іпотечними та державними паперами. Також він вдвічі збільшив термін рефінансування банків, довівши його до року. ЄЦБ утримує основну процентну ставку на рівні історичного мінімуму в один відсоток річних, і допускає її подальше зниження.
Проте опитування німецьких підприємств показало - їм стало трохи легше отримувати кредити в банках. Тим не менше, "трохи" виявилося зовсім невеликим. У серпні умови банківського кредитування назвали жорсткими 44,2% респондентів, тоді як у липні таких було 45,1%. А кілька тисяч компаній в Німеччині стали банкрутами саме через жорсткість вимог банків.
Аналогічна проблема в Британії. Хоча дослідження показало, що і там доступ підприємств до кредитів полегшився. Про полегшення отримання грошей заявили 18% опитаних. Проте 20% все ще відчувають з цим складності.
Тому Банк Англії в серпні збільшив обсяг закупівлі держоблігацій, що має призвести до здешевлення запозичень. Причиною тому центробанк назвав незадовільний стан британської економіки. Очікується, що Банк Англії залишить ключову процентну ставку на рівні 0,5% річних хоча б до липня 2010 року.
Банк Японії утримує головну процентну ставку на рівні 0,1% річних. Планувалося завершити програму придбання комерційних цінних паперів та корпоративних облігацій у банків вже у вересні.
Однак в липні Керуюча рада проголосувала за продовження антикризових заходів, спрямованих на полегшення доступу японських корпорацій до кредитів. Експерти вже прогнозують, що в грудні вона знову збільшить термін діючої програми через низькі темпи економічного зростання.
5 вересня керівники центробанків і глави Мінфінів "Великої двадцятки" зустрілися в Лондоні. Вони домовилися, що санкції проти "податкових гаваней" вводитимуться з березня 2010 року. До того часу країнам і територіям, що надають податкові притулки для іноземних вкладників, пропонується добровільно підкоритися новим вимогам податкової прозорості.
Вони повторили тональність своїх заяв минулої зустрічі в квітні. Суть заяв звелася до того, що центробанки продовжать використовувати всі необхідні методи для боротьби з кризою. Іншими словами, вони будуть намагатися і сподіватися на краще.
Безробіття псує красу
Зрозуміло, що американській адміністрації потрібно все це говорити, тому в економіку влили більше трильйона доларів, а скоро вже пройде рік з моменту обрання Обами президентом. У нього, як у політика, немає іншого виходу, окрім як почати бачити ознаки неіснуючого відновлення.
Як і слід було очікувати, усі застосовані в США методи лише знімали проблеми в окремих секторах. Зокрема, викуп "токсичних" активів у банків і одноразове зниження податків для населення. Однак реальні проблеми все ще не вирішені.
У зверненні до американців 1 серпня президент визнав, що до цих пір всі вжиті заходи не вплинули на найголовнішу для звичайних жителів США проблему - величезний рівень безробіття.
"Я розумію, що все це не додає впевненості американцям, які все ще залишаються без роботи і ледве зводять кінці з кінцями. Але історія показує, що для зростання зайнятості потрібне зростання економіки. Це не відбудеться за ніч. Пройде ще багато місяців до повного виходу з рецесії. Але вже скоро бізнес знову почне рости і наймати працівників. Саме тоді американський народ дійсно побачить відновлення", - запевнив Барак Обама.
"У нас попереду ще довгий шлях. Проблеми виникли не за тиждень, не за місяць і не за рік, і вони не будуть вирішені за тиждень, за місяць чи за рік", - погодився з ним радник президента Ларрі Саммерс.
В останньому прогнозі адміністрація США також передбачила повернення до економічного росту до кінця 2009 року. Однак відновлення затягнеться до 2016 року. Тому безробіття подолати швидко не вдасться. У 2009 році вона зросте до 9,3%, а в 2010 році - до 9,8%, спрогнозувала економічний радник Обами Христина Ромер.
Для порівняння, ще до початку 2008 року безробіття в Штатах не перевищувало 5%. "З початку рецесії в грудні 2007 року показник виріс на 7,2 мільйона осіб - до 14,7 мільйонів", - йдеться в останньому звіті Бюро статистики праці США.
Все це означає, що економіка США поки не поспішає відновлюватися, незважаючи на бадьорі прогнози швидкого зростання з боку адміністрації президента Барака Обами. Однак йому не залишається іншого виходу, окрім як продовжувати наполягати на тому, що Штати виходять з рецесії.
Промислове виробництво в США все ще стагнує. Відсоток завантаження потужностей у промисловості залишається невисоким:
 |
Складські запаси бізнесу зменшуються внаслідок розпродажу, проте не збільшуються через побоювання рецесії:
 |
Рівень постачання виробників у США також падає, хоча намітилося невелике поліпшення:
 |
Природно, обтяжені проблемами компанії не поспішають інвестувати у власний розвиток:
 |
Головна проблема США найближчих років - зростаюче безробіття. На графіку - робоча сила і падіння зайнятості:
 |
Більше півроку зростає відсоток безробітних. Основна причина безробіття - звільнення:
 |
Найбільше падіння зайнятості - сфера послуг, постраждали також виробництво і будівництво:
 |
У цілому, обсяг виданих банківських кредитів та операцій лізингу в червні впав на 0,8%. Кредити виробникам зменшилися ще більше - на 1,5%:
 |
Чому не звільнили Бернанке
Показовою є історія з переобранням голови ФРС. Наприкінці серпня Обама достроково продовжив на другий термін повноваження Бена Бернанке на посаді голови ФРС. Президент відзначив зусилля головного банкіра США з подолання економічної кризи і похвалив його за "запобігання нової Великої депресії".
Це рішення багатьох обурило, тому що саме Бернанке "прогледів бульбашку" на житловому ринку і не діяв, коли активне кредитування нестандартних позичальників поклало початок світовій кризі.
Більше того, міністр фінансів Тімоті Гайтнер виступив на рішучий захист ФРС від нападок. Він розкритикував законопроект, який передбачав аудиторські перевірки американського центробанку Головним бюджетно-контрольним управлінням США.
До цих пір аудит ФРС на проводився жодного разу. "Політика не повинна втручатися в діяльність грошово-кредитних органів влади", - відповів на ці досить розумні претензії Гайтнер.
Але давайте відповімо на одне питання - чи міг Обама відправити Бернанке у відставку? Всі доводи кажуть, що ні. Зробити так означало б визнати, що всі вжиті заходи для боротьби з кризою були, м'яко кажучи, неефективні. І, саме головне, що люди, які стоять на чолі США, взагалі не знають, куди рухатися далі.
Досі найбільше, на що вони виявилися здатні - застосувати до сьогоднішньої ситуації принципи старого Мейнарда Кейнса, який в 1930-х допомагав президентові Франкліну Рузвельту боротися з Великою Депресією.
У ще більш ганебному становищі увесь інший світ. Жодна країна світу не змогла знайти революційний шлях подолання кризи. Всі топчуться на місці, нарощують дефіцити урядових бюджетів і боязко поглядають у бік Штатів - "ну що, вигадали що-небудь?"
Виходить, Бернанке - це не просто чиновник з лисиною і бородою. Це символ нетямущості влади всього світу. Природно, його не можна звільняти. Тому що тоді доведеться прилюдно показати, що і ОБСЄ, і G-20 - всього лише зборище людей, які завели світ в кризу, і тепер не знають, як з неї вийти.
