"Нафтогаз України" зазнає певних збитків задля того, щоб вигідніше продати Одеський припортовий завод, гроші від продажу якого покриють дефіцит бюджету, що виник, зокрема, і через той самий "Нафтогаз".Ціни на газ для хіміків уряд примудрився знизити саме в той час, коли більшість азотних заводів уже навчилися обходитися без газу, який завжди був для них ключовою сировиною.
Пільговий тариф у 1 584 гривні за тисячу кубометрів без НДС, затверджений Національною комісією регулювання електроенергетики 14 серпня, на 22% нижчий, ніж звичайний промисловий.
За ним у "Нафтогазу України" зможуть закуповувати сировину п'ять з шести азотних заводів. "Не пощастило", за даними "Економічної правди", лише "Рівнеазоту", який контролюється Дмитром Фірташем і який, закономірно, завжди найгучніше скаржиться на збитки.
А для тих, кому "пощастило", Мінпромполітики передвіщає рентабельність близько 5%. "Ми суттєво підтримали азотні підприємства. Всі керівники і власники цих підприємств сьогодні засвідчили, що тепер хімічна галузь буде підніматися", - запевнила прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.
Однак керівник департаменту хімічної промисловості центру "Держзовнішінформ" Дмитро Гордійчук уточнює, що є сенс говорити про рентабельність конкретних виробництв, а саме аміачних цехів, а також отримання з аміаку селітри та карбаміду.
Аміак українські підприємства протягом останніх місяців не синтезують: збитковість його виробництва за старої ціни на газ "Економічна правда" вже аналізувала. А отже, і природного газу хіміки майже не споживали.
Учасники ринку розповіли, що зараз заводи або стоять, або купують для виробництва добрив готовий російський аміак за спотовими цінами, які протягом останнього часу коливалися у межах 180 доларів за тонну.
Тонна ж українського товарного аміаку, навіть з урахуванням пільгової ціни, складе близько 250 доларів за тонну, адже вона отримується приблизно з тисячі кубометрів газу, що коштує близько 205 доларів. Навіщо ж тоді хіміки добивалися такого зниження?
Прес-секретар Черкаського "Азоту" Євдокія Мацокіна пояснила "Економічній правді", що аміак, який використовується для переробки, обходиться дешевше, а отже, саме тут є нагода зекономити. "При такій ціні, яка обговорювалася на засіданнях уряду, ми планували запускати аміачні цехи", - запевнила вона.
Виробляй-не виробляй...
Так склалося на ринку, що аміачну селітру експортувати складно, і вона надходить переважно внутрішнім споживачам. А карбамід, навпаки, майже повністю іде на зовнішні ринки.
"Рентабельність кожної ланки сильно залежить від завантаженості виробництва. Зараз найвищу рентабельність дає аміачна селітра. Загалом, і за минулих цін можна було виготовляти селітру, якщо завантажене виробництво. Але найгіршим є те, що українські виробники добрив мають складнощі із збутом продукції", - зазначає Дмитро Гордійчук.
За оцінками експерта, український аграрний ринок потребує 280 тисяч тонн селітри і 220-250 тисяч тонн вітчизняних комплексних добрив. Але їх ніхто не купує.
"Впав попит з боку аграріїв. Я так розумію - через недоступність позик. Селяни змушені шукати більш гнучких трейдерів. Зараз виграє не той, хто продає дешевше, а той, хто пропонує купити в аграріїв урожай, навіть якісь бартерні схеми пропонує", - пояснює аналітик.
Найближчим часом, прогнозує він, слід очікувати 65-70-відсоткової завантаженості виробництва селітри.
"Зниження ціни на газ при очікуваних цінах на продукт у 1 750-1 800 гривень за тонну дасть можливість цьому виробництву працювати справді з гарною рентабельністю, навіть не 5-6%, а, думаю, 15-20%. А при повному завантаженні у них була б така рентабельність, що я й називати її не можу", - каже експерт.
Однак на Черкаському "Азоті" упевнені, що рентабельність навіть за знижених цін на газ у них буде приблизно нульовою.
Що ж стосується виробництва карбаміду, то Гордійчук запевняє: на більшості заводів його потужності завантажені повністю, і експорт продукту триває. Хоча Євдокія Мацокіна це заперечує. За її словами, на "Азоті" один із двох цехів таки зупинений.
Зрештою, простої легко пояснюються світовими цінами на добрива. На спотовому ринку, за даними Гордійчука, карбамід дешевий: він коштує 250-265 доларів за тонну, а до осені його вартість зросте несуттєво - на 5-8 доларів.
"Споживачі - Індія, Пакистан і Бразилія - хоча й мають дуже серйозний попит, але намагаються втримати ціни. Вони, так би мовити, "розводять" трейдерів, і особливо дешево змушені були продавати продукцію саме українські заводи", - зазначає аналітик.
Газ для приватизації
Отже, урядові заходи навряд чи допоможуть збільшити обсяги виробництва готових продуктів, а допоможуть тільки підвищити рентабельність за рахунок запуску цехів, що вироблятимуть технічний аміак.
"Це навряд чи збільшить обсяги якогось виробництва. Адже аграрії не сидять з розкритим ротом і не чекають дешевої селітри, вони не мають коштів ні на яку. Просто хімікам буде легше працювати", - підтверджує Дмитро Гордійчук.
Тому недаремно газові знижки затвердили саме після рішення про продаж Одеського припортового заводу (ОПЗ), чиї фінансові показники повинні, таким чином, значно покращитися.
За свідченнями експертів, це підприємство і зараз знаходиться у порівняно виграшному стані, адже не витрачається на транспортування своєї продукції до порту, як, наприклад, далекий від моря "Рівнеазот". І навіть на російському аміаку йому працювати легше, адже ОПЗ "сидить" на аміакопроводі "Тольятті-Горлівка-Одеса".
Таким чином, "Нафтогаз України" зазнає певних збитків задля того, щоб вигідніше продати ОПЗ, гроші від продажу якого покриють дефіцит бюджету, що виник, зокрема, і через той самий "Нафтогаз".
