Політичний оглядач

За дивним збігом обставин, більшість мереж АЗС, що порушують принципи формування вартості пального, не лише добре обізнані із встановлюваними ціновими коридорами, але й беруть участь у їх визначенні.

Питання вартості нафтопродуктів хвилює чимало українців. Думка ж експертів одностайна: ціни на пальне завищені.

Натомість урядовці, нафтові компанії та посадовці експертно-аналітичної групи (ЕАГ), що має відстежувати відсутність спекуляцій, наполягають: зростання цін спричинене винятково підвищенням вартості нафти у світі.

Насправді ж мова йде про змову нафтових компаній, чиновників та експертів, які прямо під дахом Мінпаливенерго формують рівень бензинових цін для всієї країни. Нічого дивного - ЕАГ підпорядкована саме цьому відомству.

Формула зростання

Сьогодні "об'єктивна" вартість нафтопродуктів на українському ринку розраховується обмеженим колом нафтотрейдерів, чиновників та експертів, що включені до ЕАГ, за допомогою так званої формули, запровадженої ще 2006 року.

Принцип розрахунку ціни нібито простий і зрозумілий: гуртові ціни європейського та українського ринків усереднюються у співвідношенні 30 на 70 відсотків, до них додаються транспортні витрати, податки, витрати на утримання автозаправних станцій та поміркована маржа власників АЗС - 5%.

Але до кожної "прозорої формули" в Україні вміють підбирати свої "ключі".

Перший сигнал стосовно того, що з формулою відбувається щось дивне, експертне середовище отримало у березні. Тоді нафтотрейдери поставили перед рештою учасників ЕАГ вимогу відмовитися від врахування у формулі цін українських виробників.

Ця пропозиція мала на меті підвищити "розрахункові ціни" ЕАГ, викинувши з формули цілу низку стримуючих факторів.

По-перше, українські нафтопереробники виробляють значну частину своєї продукції з дешевшої вітчизняної нафти.

Частка місцевої сировини, точніше, вироблених з неї нафтопродуктів, сягає 20% від загальної пропозиції бензинів та дизпалива на українському ринку. Ігнорувати настільки значну ресурсну складову у розрахунку середньої ціни щонайменше дивно.

По-друге, українські заводи отримують навіть імпортовану російську сировину дешевше за своїх європейських колег - насамперед, через коротшу відстань транспортування. З цієї причини українські нафтопродукти мають другу суттєву цінову перевагу перед імпортними.

Наступною перевагою українських заводів, принаймні на зростаючому ринку, є достатньо тривалий - від 45 до 60 днів - виробничий цикл. Саме такий час зазвичай проходить з дати контрактування нафти до моменту потрапляння вироблених з неї нафтопродуктів до баку автомобіля.

Таким чином, нафтопродукти українського виробництва, які сьогодні пропонують споживачам на АЗС, вироблені за нафти, закупленої ще у травні, за травневими цінами.

Саме тому на зростаючому ринку нафтопереробні заводи здатні запропонувати споживачеві нижчі ціни. Відсутність цих котирувань у розрахунках ЕАГ спричинює більшу залежність України від вищих європейських розцінок.

Ще одна причина, через яку ціни українських виробників було вигідно викинути з розрахункової формули, - це надмірне виробництво в країні дизельного пального та низькооктанових бензинів.

У зв'язку з низькою глибиною переробки, українські заводи виробляють недостатньо бензину А-95, який доводиться імпортувати, натомість вони випускають надто багато низькотехнологічних продуктів.

Надлишок дизпалива та "низькооктану" спричинює необхідність їх експорту з України. Для нафтових компаній це додаткові експортні витрати - на доставку до портів та завантаження в танкери.

Аби уникнути цих витрат, нафтовиробники конкурують за внутрішнього споживача і дисконтують ці види пального до експортного паритету. Це забезпечує додаткове зменшення вартості дизпалива та А-80 на внутрішньому ринку.

І нарешті, виключення з формули українських нафтопродуктів виглядає ще більш неприродним, якщо врахувати, що саме вони переважають на вітчизняному ринку.

Так, у травні і червні частка українських бензинів складає на ринку понад 65%. Частка вітчизняного дизпалива - близько 60%. Як можна було виключити з розрахункової формули її найбільшу складову?

До честі українських чиновників, пропозиція нафтотрейдерів викликала відчайдушний спротив Мінекономіки та Антимонопольного комітету.

Однак на початку травня все ж взяла гору позиція нафтотрейдерів та Мінпаливенерго, у складі якого працює експертно-аналітична група. З 21 травня розрахункова формула вартості нафтопродуктів повністю позбулася української складової і почала визначатися лише за європейськими котуваннями Platts.

Саме з цієї причини подорожчання нафтопродуктів з початку травня виявилося таким стрімким. Фактор української нафти, тривалого виробничого циклу вітчизняних заводів, профіциту українських низькооктанових бензинів та дизпалива у 2009 році не спрацювали на пом'якшення цінового стрибка.

Якби методика розрахунку формули залишилася старою, схвалені державою ціни на бензин А-95 між 21 та 30 травня були б нижчими на 10 копійок за літр, між 2 та 11 червня - на 7 копійок за літр, між 12 та 20 червня - на 15 копійок за літр.

Зміна розрахункової формули надала нафтотрейдерам можливість додатково заробити десятки мільйонів.

Наведені розрахунки демонструють лише найбільш очевидні хиби - верхівку айсберга державного регулювання ринку нафтопродуктів. Вони настільки наочні, що дали привід голові Антимонопольного комітету Олександру Мельниченку покласти відповідальність за подорожчання бензину на Мінпаливенерго. Він заявив, що цінові коридори Мінпаливенерго дають підстави трейдерам підвищувати ціни.

"Відкриття" антимонополістів підтверджує графік, на якому видно, що фактичні ціни українських АЗС на 95-й бензин в окремі періоди відставали від "об'єктивної" формули ЕАГ на 30-40 копійок за літр, як наприклад, у першій декаді червня.

Ще цікавішим є інше твердження Мельниченка: у травні АМКУ розіслав приписи про зниження цін 174 нафтотрейдерам, більшість з яких відразу знизила ціни на 10-15 копійок за літр.

Як відомо, ціновий коридор ЕАГ є компромісним між державою та нафтотрейдерами інструментом визначення об'єктивної вартості нафтопродуктів. Отже, якщо антимонопольники розіслали приписи, то власники АЗС порушували верхню межу цінового коридору навіть з його нинішніми завищеними значеннями?

Самі собі регулятори

Щоденний ціновий моніторинг UPECO дозволяє з легкістю визначити назви порушників та дати порушень. Перевищення верхньої межі коридору мали місце з 14 по 29 травня, а також тривають з 15 червня до цих пір.

Порушення були на кількох відомих загальнонаціональних мережах АЗС.

За дивним збігом обставин, більшість порушників, окрім київської мережі КЛО, входять до експертно-аналітичної групи, тобто не лише добре обізнані із встановлюваними ЕАГ ціновими коридорами, але й беруть участь у їх визначенні.

Ці компанії є учасниками чинного меморандуму між урядом та нафтотрейдерами. Від імені власників 6 тисяч українських АЗС саме ці фірми скріпили своїми підписами зобов'язання з дотримання розрахункових цін.

Саме ці компанії наполягли на вилученні з формули української складової, аби збільшити свої прибутки. І саме вони порушили принципи взаємодії з урядом, під якими підписалися у меморандумі.

Назви цих компаній: "Галнафтогаз" - бренд ОККО, "Західна нафтова група", - WOG, "Альянс-Україна" - Shell, "Вік-Ойл" - Укртатнафта та "Лукойл". Ціна 95-го бензину на їхніх АЗС стабільно перевищувала не лише середню фактичну по Україні, але й межі коридору.

Перелічені компанії спільно володіють понад 1 100 АЗС, або кожною п'ятою українською заправкою. Впродовж місяця - з 5 травня по 8 червня - коливання цін на станціях п'яти фірм демонстрували виняткову синхронність - всупереч ціновій поведінці решти учасників рикну.

До речі, ціни на станціях порушників значно впливають на визначення середньої фактичної вартості пального в Україні. Якщо виключити з розрахунку ці п'ять мереж, прірва між цінами порушників та вартістю пального на решті українських АЗС зросте ще більше - до 40-50 копійок на літрі.

Більшість учасників ринку вважає цілком прийнятними для себе значно нижчі ціни, ніж ті, що "в інтересах держави" спільно з обраними нафтотрейдерами визначає експертно-аналітична група Мінпаливенерго.

Порівняно низькі котирування на своїх станціях утримують на лише поодинокі станції, та мережа групи "Приват", що має доступ до дешевої української нафти, як це хочуть видати учасники ЕАГ.

Наприклад, київська мережа "Гепард" (належить британсько-російській ТНК-ВР), теж учасник експертно-аналітичної групи, відмовилася від сумнівних ігрищ на ринку і 21 червня продавала 95-й бензин по 6,28 гривні за літр. Це значно менше, ніж у колег з ЕАГ, а також нижче межі коридору.

Ігри з імпортом

Лінію захисту нафтотрейдерів, що вийшли за межі розрахункового коридору, можна спрогнозувати вже зараз. Компанії апелюватимуть до високої якості своїх станцій та намагання забезпечити споживача найякіснішим - імпортним - продуктом.

Втім, у розрахункову формулу ЕАГ закладені не лише поточна рентабельність автозаправних станцій, а й кошти на сплату банкам кредитів, за які вони будувалися, та навіть відсотків за цими позиками.

Що ж стосується імпортних бензинів, які найпотужніші мережі нібито пропонують українцям, то і тут є свій "секрет".

Як засвідчує довідка Держмитслужби, у травні трейдери завозили в Україну імпортне пальне за цінами, значно нижчими за котування Plаtts, на основі яких будується розрахунковий ціновий коридор.

Імпорт бензину в Україну, травень 2009 року

Взявши, для прикладу, ціни першої декади травня - 520-566 доларів за тонну за котуваннями Plаtts, бачимо, що середня фактична вартість імпорту склала 535 доларів, тобто на 25-30 доларів менше, ніж розраховує ЕАГ.

Найбільше доля посміхнулася власникам мереж Shell та "Лукойл-Україна", які зекономили на тонні 95 бензину понад 40 доларів.

З урахуванням закладених у формулу "накруток", наприклад, коштів на погашення кредитів, неврахований заробіток імпортерів сягає 400-500 гривень на тонні бензину, або близько 60 копійок на літрі.

Бажаючі можуть помножити неврахований прибуток на обсяг імпорту Shell та "Лукойл-Україна" у першій декаді травня і легко вирахувати заробіток кожної з компаній, який "впритул не бачить" експертно-аналітична група.

У другій та третій декадах травня, коли світові ціни почали зростати ще стрімкіше, різниця між Plаtts та фактичною вартістю імпорту, а отже, й заробіток трейдера, досягнула 35-40, а іноді й 100 доларів на тонні.

"Економічна правда" звернулася за коментарем до учасників ринку. За номером прес-служби компанії "Лукойл-Україна" відповіла людина, що відмовилася називати своє ім'я. Працівник прес-служби наступним чином прокоментував ситуацію:

"Ціни у нас встановлює ринок. За межі коридора ми зазвичай не виходимо, але навіть якщо так було, значить так було на ринку".

На уточнення про те, що аналітичні дані свідчать про суттєву завищеність цін саме у їхній мережі, представник прес-служби відповів: "Значить так вимагав бізнес".

"Мустанг" та інші преміуми

Втім, і це ще далеко не всі премудрості української нафтової арифметики.

Насправді імпортні бензини дуже рідко потрапляють у роздрібний продаж під маркою звичайного А-95, ціни на який розраховуються коридором ЕАГ. Кожен бажаючий може пересвідчитися у цьому, завітавши на заправки п'яти лідерів зростання - Shell, OKKO, WOG, "Лукойла" чи "Укртатнафти".

Під маркою "А-95" ці станції продають не імпортний, а набагато дешевший вітчизняний бензин: "Лукойл" - одеський, "Укртатнафта" - кременчуцький, Shell - лисичанський.

Імпортовані бензини, частка яких, наприклад, у травні ледь досягла 13,5% від загальної пропозиції на ринку, йдуть на виготовлення так званих преміальних бензинів, реклама яких все частіше тішить очі та вуха українських автолюбителів.

На основі імпортного бензину з додаванням присадок виготовляється пальне "Мустанг" - мережа WOG, Formula-green - "Укртатнафта", V-Power - Shell, Pulls - ОККО та інші, які вибагливий покупець може залити до баку, аби потішити власне самолюбство.

Відповідно, коштують ці бензини на 30-90 копійок дорожче, ніж "стандартний" А-95, що, втім, вже не має жодного стосунку до теми "об'єктивної" формули ЕАГ.

Економічна правда