14 квітня парламент провалив ухвалення пакету антикризових законів для задоволення вимог МВФ та забезпечення набуття Україною другого траншу кредиту, після чого Кабмін прийняв ряд відповідних нормативних актів.
У підсумку, Секретаріат президента (СП) заявив про ухвалення урядом деяких "випадкових" нормативних актів, які легалізують корупцію та відмивання грошей, порушують права людини, а тому можуть бути оскаржені президентом у Конституційному суді.
У президентській канцелярії утрималися від коментарів з приводу тих документів, які, на думку експертів Секретаріату, відповідають рекомендаціям МВФ і вирішують проблему покриття дефіциту бюджету.
Загалом всі прийняті урядом нормативні акти в тій чи іншій мірі вирішують одне питання: як наповнити бюджет. Це стосується і тих постанов, які відповідають рекомендаціям МВФ, і тих, які прийняті з ініціативи Кабміну. Останні містять благі наміри, але їх реалізація може мати негативні наслідки.
Так, пакет включає ряд нормативних актів, що регулюють питання надання бюджетними установами платних послуг. До них, зокрема, належать:
- постанова про внесення змін до переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними науковими установами,
- постанова про внесення змін до актів Кабміну щодо порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника,
- постанова про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами фізкультури і спорту, які утримуються за рахунок бюджетних коштів,
- розпорядження про заходи щодо поліпшення медичного обслуговування громадян.
Справді, зазначеними нормативними актами розширюється перелік платних послуг, які можуть надавати бюджетні установи. Але чи правильно буде стверджувати, що цим порушуються права людини?
Насправді, нічого надто революційного Кабмін не прийняв. Так, тепер бюджетні медичні установи можуть на платній основі виділяти ліжко-місце підвищеної комфортності, заклади фізкультури і спорту - проводити групові та індивідуальні заняття, продавати абонементи в басейни та сауни.
Навчальні заклади зможуть надавати послуги, пов'язані, зокрема, з підготовкою та захистом дисертацій. Але чи так це погано? Можливість надання платних послуг зовсім не виключає надання ліжко-місць в лікарні, проведення занять у спортзалах безкоштовно.
Чи не краще дати можливість отримати послуги платно, ніж взагалі припинити їх надання через відсутність бюджетного фінансування, як це відбувається тепер?
А матеріалу про "безкоштовні" медичні послуги і хабарництво взагалі вистачить не на одну публікацію. Так чи не краще легалізувати і згодом контролювати і так існуюче явище?
Що стосується платного перескладання студентами іспитів і пропущених семінарів, то автор повністю згоден з позицією Кабміну. Чому викладач і вуз повинні витрачати час та матеріальні ресурси на надання другого шансу тому, хто без поважної причини не скористався першим?
Звісно, існує ризик, що таке законодавче "благословення" платних послуг призведе до сплеску здирництва та надання платних послуг з примусу, а не за бажанням.
Однак, на мою думку, це ризики неправильного правозастосування, зловживання правом, і усувається такий недолік належно організованою системою контролю.
Додатково хочу звернути увагу, що Кабміном приймалися постанови, якими здебільшого вносилися зміни у вже існуючі нормативні акти, а значить, нічого концептуально нового уряд у своїх постановах не пропонує.
Що ж стосується можливості бюджетних установ самостійно встановлювати ціни та правила надання платних послуг, на що звернув увагу перший заступник глави Секретаріату Олександр Шлапак, то це не зовсім відповідає дійсності.
Відповідні нормативні акти зобов'язують Мінекономіки, Мінфін і профільні міністерства у місячний термін підготувати і подати в Кабмін проекти, що регулюють питання вартості та порядку надання платних послуг.
14 квітня були також прийняті зміни до постанови Кабміну про затвердження порядку отримання благодійних внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами для потреб їх фінансування.
Саме цей акт, наскільки я розумію, і визнали найбільш корупційним, оскільки він скасовує заборону спрямовувати отриману благодійну допомогу на виплати зарплати.
Мабуть, в СП цілком логічно розсудили, що державні службовці ще активніше вимагатимуть щедрої "благодійності" від відвідувачів, адже кожен отриманий внесок підвищуватиме їх шанси отримати зарплату.
Справді, такі дії формально підпадають під визначення корупції.
Нагадаю, чинне законодавство трактує корупцію як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг або інших переваг.
А в цій гіпотетичній ситуації має місце і опосередковане отримання матеріальних благ, і протиправне використання службових повноважень. Але я все ж залишуся на своїй позиції: Кабмін не узаконив можливість отримання благодійних внесків, а лише надав додаткову можливість з перерозподілу отриманих коштів.
Даруйте, але в умовах повальних невиплат зарплат вчителям, медикам та іншим працівникам бюджетної сфери, мені не здається таким вже й аморальним спрямувати отримані гроші не на ремонт або закупівлю оргтехніки, а на зарплату.
А тому некоректно говорити про корупційний характер цього або будь-якого іншого нормативного акта. Важливо, як він буде застосовуватися, і як контролюватиметься його застосування.
Також хочеться звернути увагу на постанову Кабміну, якою затверджуються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань.
В цілому, документ дублює попередній, від 2002 року. До основних змін можна віднести збільшення номінальної вартості казначейських зобов'язань та загальної суми випуску. Однак в 11 пункті нової постанови міститься досить цікава норма.
Так, плата за проведення операцій з продажу, виплати доходу та погашення казначейських зобов'язань з фізичних осіб не стягується, а документи, що засвідчують особу та походження коштів, не потрібні. Крім того, казначейські зобов'язання і кошти, отримані від їх продажу, не підлягають декларуванню.
Жодних обмежень сум, на які можуть бути придбані казначейські зобов'язання однією особою без ідентифікації, постанова не містить.
Якщо попередня постанова цьому питанню взагалі не приділяла уваги, то нинішній документ імперативно визначив відсутність необхідності проведення ідентифікації подібних угод.
Це справді може призвести до відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом: фізична особа купує казначейські зобов'язання на пред'явника, не звітуючи про джерела походження коштів, а потім, на етапі погашення, отримує гроші з бюджету.
З іншого боку, говорити про те, що Кабмін введенням такої норми щось порушив, було б перебільшенням. Швидше за все, при прийнятті цієї постанови уряд думав про необхідність залучення грошей.
Тому і була зроблена спроба створити максимально сприятливий режим для тих, хто ще готовий поділитися з державою вільними коштами.
Питання протидії легалізації доходів, отриманих злочинним способом, регулює відповідний закон. Однак спеціальної норми стосовно операцій з казначейськими зобов'язаннями держави у ньому нема.
Тому тут буде діяти загальне правило. Купівля казначейських зобов'язань є придбанням цінних паперів. Отже, у випадку, якщо фізична особа здійснюватиме операцію на суму, що перевищує 80 тисяч гривень, така операція буде перевірятися, а ідентифікація особи проводитиметься на підставі закону.
Вважаю, що в даному випадку має діяти принцип пріоритету норм акту вищої юридичної сили. Отже, постанова Кабміну як підзаконний акт буде застосовуватися у частині, що не суперечить закону.
Підсумуємо. Ситуація з нормативними актами, прийнятими Кабміном 14 квітня, не нова. Це ще один приклад протистояння прем'єра та президента: ініціативи одного, на думку іншого, не можуть містити нічого позитивного.
Я ж вважаю, що проаналізовані постанови та розпорядження Кабміну можна розуміти по-різному.
З одного боку, не можна не визнати, що з їх допомогою уряд намагається вирішувати питання фінансування дефіциту держбюджету в цілому і витрат бюджетної сфери зокрема.
З іншого боку, не можна заперечувати, що спокуса здійснювати протизаконні дії, прикриваючись законодавчо передбаченими правами, безумовно, зросте.
Однак істина, як завжди, десь посередині. Як кажуть юристи, страшніше від недосконалого законодавства може бути тільки практика його застосування.
