Документ, за яким Україна має отримати від МВФ ще 2,8 мільярда доларів, - це зовсім інший текст. Меморандум вже схвалений робочою групою Фонду, що приїжджала до нашої країни, і буде поданий на розгляд Раді виконавчих директорів МВФ в середині травня."Економічна правда" вже приводила аналіз документу, який так і не був затверджений у лютому-березні. Проте, з того часу багато чого змінилося, і текст став зовсім іншим.
Минулого тижня "Економічна правда" поспілкувалася з експертами уряду та Національного банку, які брали участь в обговоренні остаточного проекту. Вони допомогли з'ясувати, в чому особливості нового документу.
За їхніми словами, МВФ став набагато м'якішим у стосунках з Україною. Минуло лише два місяці, але в усьому світі і в Україні різко загострилася криза.
Тому Фонд не лише змирився з 4% дефіциту бюджету України - місяць тому він вимагав 3%, але й погодився надати 1 мільярд СДР (близько 1,4 мільярда доларів) на фінансування дефіциту бюджету країни.
Теза 1. Уряд таки визнав, що реальний ВВП 2009 року може впасти на 8%.
Лише два місяці тому МВФ вимагав від України визнати, що замість 3% виробництво у країні впаде на 6%. Уряд запропонував більш нейтральне формулювання: ВВП може впасти трохи більше, ніж прогнозувалося. Але тоді, за прогнозами, було не мінус 3%, а плюс 0,4%.
Згода з тим, що економіка впаде глибоко, - це важливий ідеологічний момент. Фактично, і 8% є оптимістичним показником для України. За даними НБУ, який почав щомісячно розраховувати індекс виробництва базових галузей, падіння сукупного виробництва за перший квартал склало 28,8%. Отже, третини економіки вже немає.
На перший погляд, -8% проти -28,8% говорить про те, що до кінця року має відбутися зростання. Але ні. Це буде суто технічна процедура, бо ще в листопаді минулого року ВВП впав на 14,4%. За грудень інформація вже не розголошувалася, але, напевно, провал був дуже глибоким - не виключено, що близько 20%.
Отже, ніякого зростання ВВП до кінця року не буде. Нарешті, це визнали офіційно.
Теза 2. Дуже дивно, що держбюджет при цьому майже не зменшується.
Звичайно, уряд письмово пообіцяв у травні переглянути бюджет. Але реально він вважає, що вже усі необхідні зміни внесені. А саме - 13-відсотковий додатковий імпортний збір, запровадження якого вимагав МВФ.
І все ж таки, чи може бути реальним цей бюджет? Адже збирати гроші доведеться з 2/3 економіки, притому, що надворі криза. Отже, податки та збори повинні гарантовано впасти.
Звісно, уряд прописав таку умову, як "посилення податкової дисципліни в разі необхідності". Але, як з'ясувалося, ці слова трактуються дуже своєрідно. А саме, якщо не вистачатиме надходжень до бюджету, акцизи на тютюн та алкоголь підвищать ще раз. Дуже сумнівно, що це призведе до зростання збору коштів.
Ось цікава статистика. За 2008 рік рівень тіньової економіки в Україні збільшився на 2,3%, і досяг 31,1% ВВП. За даними Мінекономіки, в 2008 році найвищий рівень тіньової економіки - 42% - зафіксовано у видобувній промисловості. Збільшився він і в переробній промисловості - до 35,3%.
Також гарантовано мають впасти надходження від Держмитслужби. Національний банк курсом вище 8 гривень за долар уже вбив більшу частину імпорту. Частину, що залишилась, НБУ вбиває тим, що відмовляється продавати їй валюту з резервів.
Автоімпортери планують бойкотувати 13% мито і зовсім не купувати автівки за кордоном. А фірташевський газ Україна вже розмитнила. Отже, митниця не дасть майже нічого, хоча ще 2008 року наповнювала чи не половину держбюджету.
Існує єдиний прошарок, який виграє від зупинення офіційного імпорту - це контрабандисти. Їм роботи гарантовано додасться, але бюджет від цього не отримає ані копійки.
Теза 3. Нацбанк не зможе виконати свою обіцянку перед МВФ до 2010 року зробити інфляцію нижче 10%, а потім перейти до інфляційного таргетування.
В цьому просто переконані експерти, опитані "Економічною правдою". Свою впевненість вони, зокрема, пояснюють тим, що в Україні 2009 року передбачається низький врожай - аграрії не мали грошей для сівби та утримання худоби. Отже, продовольство подорожчає.
Також навряд чи будуть емітовані валютні державні облігації або валютні сертифікати НБУ для населення. Ідея була б непоганою, але валютою розрахунку в Україні є лише гривня.
Отже, Мінфін або Нацбанк будуть продавати та купувати ці папери за національну валюту, наприклад, за курсом НБУ. А це означає, що на Мінфін або Нацбанк ляжуть курсові ризики, які жодному з них не потрібні.
Є інший спосіб - внести зміни до законодавства та дозволити в Україні вести розрахунки в доларах. Але це ще гірше. Після цих змін можна буде оголошувати долар офіційною валютою.
Теза 4. Уряд зобов'язується "порізати" частину пенсій.
Це в меморандумі названо "пенсійною реформою", але мова йде лише про антикризове коригування видатків Пенсійного фонду.
Справа в тому, що в Україні є великі групи людей, яким пенсії нараховуються за особливими процедурами. Це судді, військові, правоохоронці, депутати, прокурори, держслужбовці. Саме ці люди часто мають пенсії по 50 тисяч гривень.
Наприклад, звичайний робітник отримує 1,35% зарплатні за кожен рік праці. Це так звана вартість одного року трудового стажу. За 40 років, наприклад, це складає 53% зарплатні.
Держслужбовцю достатньо відпрацювати п'ять років. Після цього він матиме пенсію 80% зарплатні. Після п'ятнадцяти років - вже 90%. Гроші йому, як і всім, платить Пенсійний фонд. Дефіцит коштів компенсує державний бюджет.
Ця несправедливість довгі роки не хвилювала Кабмін. Але тепер він хоче "порізати" видатки ПФ. Багато це чи мало, важко сказати. За деякими оцінками, "особливих" пенсіонерів близько 10%. Отже, економія буде суттєвою.
Від справжньої пенсійної реформи - введення трьох рівнів - уряд не відмовляється. Просто відкладає.
Теза 5. Ціна газу для теплокомуненерго може планомірно зростати.
Саме це мається на увазі під висловом "балансування НАК "Нафтогаз". Фактично, йдеться про виведення компанії на нульову рентабельність шляхом щоквартального корегування цін на газ.
Зараз НАК збитковий. Для комунальних служб "Нафтогаз" купує імпортне паливо по 230 доларів, а продає його по 712 гривень. Щоб компенсувати цю різницю, у бюджеті передбачені 12 мільярдів гривень.
МВФ вимагає, щоб комунальники платили 100% вартості газу. Це означає збільшення його ціни десь на 80 доларів 2009 року, і ще на 80 доларів 2010 року. Але 2009 рік - це рік виборів, і підвищення можуть відкласти на літо 2010 року. Якщо це станеться, можна очікувати вибухового зростання вартості газу в три рази.
Є ще одна пільга для "Нафтогазу". НАК зможе купувати валюту напряму в НБУ. Отже, він не буде тиснути на безготівковий курс долара.
Натомість, МВФ вимагає пожвавлення валютного ринку через скасування пенсійного збору на безготівкову торгівлю. Визначена навіть дата анулювання - вересень 2009 року. За розрахунками НБУ, Пенсійний фонд втратить 300 мільйонів гривень.
Теза 6. МВФ вимагає реформувати спрощену систему оподаткування, а уряд майже обіцяє це зробити.
Фонд аргументує: ця система мала бути спрощеною за веденням обліку. Але реально вона перетворилася на систему легальної податкової амністії.
Справді, таким чином майже вся країна заощаджує на податках. Але, в той же час, за спрощеною системою працює багато дрібних підприємців, які не зможуть вести бізнес за "нормальним" оподаткуванням. Тому скасування цієї системи, особливо під час кризи, було б соціально небезпечним кроком.
Уряд обіцяє реформувати спрощену систему. Але наразі він домовився з МВФ, що "спрощенці" будуть сплачувати лише пенсійний збір - щомісячно 208 гривень, починаючи з 1 травня.
Теза 7. Уряд зможе нарощувати дефіцит бюджету, якщо виникнуть затримки з виплатою зарплати та пенсій.
Цього пункту у меморандумі нема. З'ясувалося, що існує інший варіант документа - так званий технічний меморандум. Це закритий акт. У ньому прописані речі, які МВФ та українська влада не хочуть включати до головного меморандуму.
Теза 8. Грошова маса 2009 року не буде зростати.
На думку МВФ, це логічно. Якщо економіка зменшується, їй не потрібна така кількість грошей.
Арифметика Фонду проста. Зараз монетарна база складає близько 177 мільярдів гривень. До кінця 2009 року планується продати з резервів 7,5 мільярда доларів, або близько 60 мільярдів гривень. Ці гроші виймаються з бази, проте до неї додаються 44 мільярди на рекапіталізацію банків.
Ще 40 мільярдів гривень складе дефіцит державного сектору управління - з урахуванням держбюджету, всіх фондів та Пенсійного фонду, або 4% ВВП.
Отримуємо 201 мільярд гривень. Ліміт, який встановив Україні МВФ до кінця року - 211 мільярдів. Куди можна спрямувати "зайві" десять мільярдів - велике питання.
Логічно було б рефінансувати великі інвестиційні проекти в економіці. Наприклад, нещодавно НБУ надав банку "Аваль" мільярд гривень на кредитування аграріїв.
Але офіційно регулятор відмовляється рефінансувати цільові проекти. А МВФ на його вимогу навіть прописав у меморандумі відповідну заборону. Тобто, рефінансування - лише на підтримку ліквідності банків. Економіка - відпочиває.
Теза 9. Володимир Стельмах поскаржився Фондові на Раду НБУ, і Фонд пропонує "посилити незалежність Нацбанку".
Насправді, мова йде про звуження повноважень Ради - повне чи майже повне позбавлення її права вето на рішення правління.
Досвід 2009 року показав, що вето і так не працює, якщо Стельмах проти. Але, мабуть, голові НБУ хочеться виключити саму можливість блокувати свої рішення.
Також, як днями пояснив голова Ради НБУ Петро Порошенко, може йтися про заборону участі депутатів в Раді Нацбанку. Він, звичайно, проти.
Зате, на думку експертів, навряд чи будуть виконані деякі параграфи меморандуму, які можуть вдарити по правлінню. Зокрема, це пункт, який зобов'язує оприлюднити результати розслідування операцій НБУ з рефінансуванням та валютою восени 2008 року.
Така ж доля може спіткати пункт, який вимагає назвати імена реальних власників українських банків. Зараз на сайті регулятора зазначені здебільшого офшорні структури або українські підприємства, назви яких нічого не кажуть.
Висновок.
Цікаво, чому МВФ знає про Україну більше, ніж вітчизняна влада? Опитані експерти розповіли, що різні гілки влади не хочуть надавати інформацію навіть одна одній, але Фонду вони розповідають геть усе. Тому меморандум є, фактично, найбільш повною економічною програмою для України. Інша річ, до чого він веде.
Меморандум, стверджує МВФ, це економічна програма. Але як тоді пояснити присутність у ньому багатьох речей, які ніколи не будуть виконані? Тож, швидше за все, це політичний документ. Реальним є лише виділення грошей та зобов'язання України робити хоч щось перед тим, як ці кошти отримати.
Проте, Фонду, насправді, байдуже. Зі слів експертів, МВФ ставиться до усіх гілок української влади з однаковою недовірою.
Він підозрює, що меморандум є інструментом політичної боротьби між урядом, Нацбанком та Секретаріатом президента. Тому він з розумінням ставиться до існування у меморандумі деяких умов, які, напевно, ніколи не будуть виконані.
