що здійснюється лише іншими засобами.
Карл фон Клаузевіц
Ти винен уже в тім, що хочу я поїсти.
Іван Крилов. Вовк і ягня
Триває жорстка енергетична війна, розв'язана світовим олігархічним капіталом, образ якого у Біблії означено через десять рогів і сім голів. Ця "неперевершена сімка", а точніше - вісімка (восьмого звіра представляє Росія), фактично веде війну проти самого життя на Землі (законів рівноваги).
Чого більше у світовій ринковій інтеграції: переваг чи нееквівалентного товарообміну? До чого призводять такі міцні і "дружні" обійми?
Сьогодні майже всі сучасні ринки монополізовані і глобалізовані інтересами великого капіталу, на цих ринках, як правило, вже давно не працюють природні ринкові регулятори ("invisible hand").
Для обкрадання споживача працюють цілі каскади штучних регуляторів, які дозволяють великому капіталу вести нееквівалентний обмін (війну), що є головним фундаментом всіх економічних криз у суспільстві.
Скрізь, де є стихійна (неврівноважена) економіка, транснаціональний капітал знаходить проріхи, пробивається і пригнічує її через систему фінансових, технічних і технологічних диференціалів ("ікла капіталу").
Пояснимо на прикладах принципи дії найпростіших диференціалів, що генерують нееквівалентний обмін.
Технічний диференціал був відкритий К. Марксом. Його принцип дії полягає в тому, що технічно озброєний капітал, c:? у формулі 1 (у відношенні 8:3, 7:3, 9:4 тощо) експлуатує чи використовує капітал з нижчою структурою (5:4, 6:5 тощо).
P(т)=c+?+m (1)
де P(т) - ціна товару; c - частина ціни, що сформована за рахунок постійного капіталу; ? - змінний капітал у сфері виробництва товару; m - додана вартість, що формує приріст капіталу Г? у формулі : Г-Т-Г?(гроші-товар-більші гроші).
Пояснюється це тим, що технічне й інформаційне озброєння капіталу з високою структурою "важче": вартість комплектації одного робочого місця у державах ЄС досягає 40-50 тисяч євро і більше.
Це дозволяє мати вищу продуктивність праці при нижчій собівартості. Тобто, високоструктурований капітал нав'язує середню ціну на товари, що реалізуються (збиваючи ціну).
А низькоструктурований капітал змушений вести торгівлю на ринку на межі виживання. Це можна порівняти з грою між бразильським форвардом і дворовим аматором.
Таким чином, частина доданої вартості за рахунок середніх цін перетікає у прибуток великого капіталу. Він витісняє з зовнішніх ринків дрібний і середній бізнес (вдаючись часто до збивання цін - демпінгу).
Щоб полегшити своє проникнення на національні ринки, транснаціональні корпорації (ТНК) придумали Світову організацію торгівлі, яку представляють світові як форму взаємовигідної співпраці. А, фактично, вона є інструментом нееквівалентного обміну.
Для слаборозвинених країн вступ до СОТ є актом капітуляції національної економіки. В аналогічній ультимативній формі працює і МВФ, Світовий Банк і ін. міжнародні кредитно-фінансові установи.
Таким чином крупний транснаціональний капітал пригнічує свого супротивника (частіше за все - національний капітал) і підпорядковує собі цілі держави і сектори економік світового ринку, наприклад: сільське господарство, комунальний сектор, науку, медицину, освіту, охорону навколишнього середовища тощо.
Часто можна спостерігати, як міжнародні кредитно-фінансові структури нав'язують (мотивують) на внутрішніх національних ринках систему диспропорцій, щоб потім ними "тримати в руках" області інтересів.
Механізмами впливу на регіони (острови інтересів) є дотації і субвенції, дія яких дуже часто зводиться до штучного зрощування енергетичних диспропорцій в економіці, а потім - до нав'язування свого впливу.
Сьогодні це - ще й багатомільярдні фінансові вливання в національну економіку для кредитування її колапсу.
Слаборозвинені країни через слабку організацію ринків постійно мають величезні енергетичні втрати, особливо у моменти кризових обвалів.
Україна не є винятком. Її вступ до СОТ заради інтересів великого експортно-орієнтованого капіталу фактично став актом капітуляції її неструктурованої економіки, з її застарілими виробничими матрицями Т (із формули Г-Т-Г?), робочими місцями, обладнаними технічно й інформаційно на рівні "бабусі", яка торгує на ринку, і з номенклатурною системою управління.
Після вступу до СОТ Україна рано чи пізно буде окупована іноземним капіталом (у першу чергу російським).
Сьогодні цього ще не видно повною мірою тільки тому, що українська економіка на 70% лежить у тіні, а проникнення ТНК на український ринок ускладнюється низькою купівельною спроможністю українців, більша половина яких витрачає більше 60% своїх доходів на харчування.
Таким чином непрозорість і бідність рятують поки що від закабаллення.
Технологічний диференціал реалізується великим капіталом через неоднакову споживчу вартість різноманітних товарів.
Наприклад, сировина і напівфабрикати, а також товари обмеженого застосування мало привабливі для звичайного покупця, тобто, мають обмежений споживчий попит, не зважаючи на їх високу собівартість.
Ці товари вимушено продаються на ринку дешевше і з меншою нормою прибутковості. І, навпаки, усілякі товарні новинки, через підвищений (ажіотажний) попит, продаються значно дорожче від своєї собівартості і приносять капіталу надприбуток.
Тому великі ТНК, використовуючи нові технології, "жирують" на ринках готової продукції. А занижені ціни на сировину і напівфабрикати використовуються для отримання надлишкової прибутковості.
При цьому, ТНК перешкоджають проникненню новітніх технологій в країни, що розвиваються (на зразок України).
Отже, технологічний диференціал, як і технічний, є потужною енергетичною зброєю на світових ринках. Він залежить від глибини й ефективності переробки (переділу) сировини і енергії у матриці Т (Г-Т-Г?).
Чим вище рівень технологічного переділу, закладеного в готову продукцію, тим вище технологічний диференціал у цінах (тобто, різниця між субстатною і міновою вартістю товару на ринку).
Насправді, створюється (в головах у людей) тільки ефект генерації нової доданої вартості за рахунок споживчих властивостей товару.
І хоча надприбуток (лихва) досягається (формально) за рахунок вдосконалення виробничої матриці і побудови ліпших ланцюгів трансформації енергії, реальний механізм, що порушує закон вартості, діє через збиття цін на безліч специфічних товарів обмеженого попиту.
Фактично, це відбувається шляхом перерозподілу купівельної спроможності агентів ринку (а значить, і грошей) на користь усіляких новинок і привабливих властивостей товарів, що активно рекламуються і впроваджуються на ринку.
Реклама схиляє покупця витрачати гроші на товари, що ніби-то мають більшу споживчу вартість. Це тільки приклад. На сучасних ринках діє безліч інших, ще більш витончених диференціалів: енергетичний, інформаційний, науково-технічний, тощо.
Можна додати велику кількість штучних бар'єрів, мит і регуляторів, які повсюдно порушують закон вартості (збереження енергії), і таким чином перекладають через зростання цін усі проблеми бізнесу на споживача.
Усякий "гріх", всяка неправда, корупція або "наїзд" на бізнес автоматично перекладаються на ціни і гаманець споживача, який, як це не прикро визнавати, дуже часто робиться цапом-відбувайлом за всі прогріхи ринкової економіки. Таким чином, стимулюється зростання цін і інфляція.
Фінансовий диференціал. Доступ до дешевших грошей, ширший вибір джерел фінансування, гнучкі і масштабні програми залучення фінансових ресурсів, стабільне валютне поле, розвинена мережа переливу капіталів, розгалужена система перехресного володіння активами (зрощування), підтримка розвиненого інституційного каркасу, потужне лобі і захист з боку держав тощо. дозволяють великому ТНК мати великий запас міцності у ціновій боротьбі.
Завдаючи прискорені темпи економічного розвитку, крупний капітал поступово знекровлює своїх конкурентів, змушує їх вдаватися до неврівноваженої структури активів, і таким чином створює умови фінансової залежності.
Різниця у вартості грошей і корозії (знеціненні) капіталу на різних ринках буває настільки суттєва, що це дозволяє крупному капіталові, структурованому по всіх фронтах (фінансовому, технологічному, організаційному, інформаційному) дуже ефективно "полювати" в площині економічних пропорцій на цілі ринки і держави.
У такій спосіб здійснюється перекачка енергії і "м'яса" (активів) до краще озброєних учасників боротьби, великих олігархічних ринкових утворень (ринкових хижаків).
Варіантів безліч: поглинання, банкрутство, утримання на нижчому рівні технологічного переділу, відбирання частки ринку, перепродаж...
Слід зазначити, що війни за рахунок прямого насильницького відбирання енергії останнім часом стали недоцільними, оскільки вони надовго руйнують виробничі сили, звільнюють небезпечний рух людського духу.
Наприкінці ХХ і в ХХI столітті війни перешли в і інший формат, сильніше прихований (інколи невидимий), ефективніший (не руйнує енергетичних виробничих матриць) і масштабніший. І тут вже підготовлено цілий арсенал ("ікла").
Це, по-перше, духовні війни, що готують ґрунт для наступної зброї. Вони реалізуються через спотворення головних моральних цінностей, формування зручних і необхідних ідеалів, і таким чином роблять людину добровільним рабом нав'язаних суспільно-економічних відносин.
Інформаційні війни, що реалізуються перш за все через вдосконалення засобів стеження, управління і контролю за ринком, ресурсами і суспільною свідомістю (життям). Технічні, технологічні і фінансові війни, що закладають фундамент нееквівалентного обміну енергією між різними секторами і ринками.
Перераховані напрями (фронти) і засоби (диференціали) подібні до зубів і рогів хижака, за допомогою яких він полює і привласнює те, що йому не належить, тобто енергію, яку акумулювали (заробили) інші.
Звісно, інколи хижаки бувають і санітарами, але здебільшого їх тягне на тих, кому добре ведеться.
ВИСНОВКИ (Тези). Агресивна природа капіталізму спонукає його до інтеграції і глобалізму. Головною функцією СОТ на сучасному світовому ринку є створення умов для проникнення ТНК на внутрішні національні ринки з метою їх перерозподілу.
Послуги МВФ і Світового банку особливо небезпечні для країн без чіткої і системної економічної моделі. Україна, ідучи на шлях активної співпраці з цими установами сьогодні, опиняється в дуже небезпечній зоні.
Цей факт може поставити національну економіку під критичний вплив транснаціонального капіталу. Результатом може стати повна втрата політичної і економічної незалежності - колоніальний формат.
Сьогодні криза оголює всі основні протиріччя на ринках, і ті починають закриватися. Цей сигнал свідчить не лише про захист національних виробництв, але й про початок суворого контролю і боротьби проти нееквівалентного товарообміну - витікання енергії з внутрішніх ринків.
