Політичний оглядач

Україна повинна зупинити політичні міжусобиці і почати розбудову економічного потенціалу держави. Якщо політики цього не зроблять, прийде час, коли люди зроблять це за них демократичним шляхом.

Доріан Фоїл - відомий американський інвестор, який 1996 року заснував власну інвестиційну компанію, що керує інвестиційними фондами по всій східній Європі, в тому числі і в Україні.

Свого часу Доріан Фоїл займав позицію президента Багамської спільноти фінансових аналітиків, а також, за призначенням прем'єр-міністра цієї країни, був у складі Національної робочої групи з питань ринку цінних паперів.

Ця група представляла інтереси приватного сектору фінансової індустрії і стала розробником законодавчої бази зі взаємних фондів на Багамах, а пізніше виступила консультантом уряду з питань створення Багамської міжнародної фондової біржі.

Доріан Фоїл сьогодні займається управлінням хеджових фондів Foyil і, незважаючи на кризу, бачить Україну, як один з найбільш потенційних ринків, що розвивається.

В інтерв'ю "Економічній правді" Фоїл розповів про те, як світова фінансова спільнота переживає найбільшу кризу за останні 70 років, як себе в цей час поводити потенційному інвестору, і чи є майбутнє у вітчизняного ринку цінних паперів.

- До середини 2008 року у світі склався величезний прошарок людей, які стали мільйонерами буквально останніми роками. За вашими спостереженнями, що це були за люди, і на чому вони заробили свої гроші? Що трапилося з цією групою після початку кризи, і в що вона перетвориться після 2009 року?

- Світове зростання промисловості, що спостерігалося за останнє десятиліття, - з 1997 до 2007 - було періодом безпрецедентного економічного розвитку, особливо таких країн, як Бразилія, Росія, Індія та Китай.

Ці країни перетворилися у великі промислові імперії виробництва та споживання. Багато підприємців, інвесторів відкрили свою справу та швидко розбагатіли, чи то виробляючи продукт, чи то перепродаючи його.

Використовуючи дешеву сировину, дешеву робочу силу та дешеву електроенергію, компанії та їхній менеджмент збагатилися, експортуючи товари на захід за ціною, нижчою, ніж та, яку пропонували західні компанії.

За це десятиліття банки стали менш консервативними і більш конкурентними, пропонуючи все більші і більші позики юридичним та фізичним особам, які також швидко наростили прибутки і стали мільйонерами, але здебільшого на папері. Вони поводилися так, ніби система ніколи не схибить. Як би там не було, бульбашка вибухає, якщо стає занадто великою.

Ера легких кредитів, особливо для американців, стала ілюзорним шляхом до процвітання. Багато людей насолоджувалися великими будинками, дорогими автомобілями і більш престижними коледжами, аніж вони могли собі дозволити досі. Криза привнесе необхідні корективи у щоденні витрати і поверне колишню моду "на заощадження та інвестування".

Не менш значимою була група тих, чий бізнес був пов'язаний із нафтою, сталлю та іншою сировиною, яка завжди високо цінується, та на яку є попит. Вони також добре збагатилися.

Як показує практика, в кризу виграє той, у кого є вільні кошти, і має можливість не лише виживати, але й продовжувати збільшувати капітал, інвестуючи та купуючи задешево інші бізнеси.

Розумний інвестор завжди радить своїм клієнтам диверсифікувати капітал між різними класами активів, таке ж правило діє і для тих, хто володіє мільйонами доларів. Я переконаний, що 2009 рік буде часом перерозподілу капіталу та подальшої консолідації бізнесу, збільшиться багатство в одних та зменшиться у інших. Такі умови змусять людей покладатися на самих себе, а не на легкодоступні кредити.

- Як поводили себе різні групи інвесторів у світі напередодні кризи? Багато було тих, хто передбачив кризу і вийшов зі знецінених активів?

- До кризи інвестори були схильні більше ризикувати та були менш уважними до очевидних сигналів, які свідчили про можливі труднощі. Цей тренд був скоріше світовим, аніж спостерігався на одному якомусь конкретному ринку. Якщо ціни на акції ставали занадто високими, клієнти фіксували прибуток, продаючи їх.

В Україні 1998 року ми спостерігали ситуацію, коли ринок торгувався із коефіцієнтом ціна до прибутку (P/E), що дорівнював 3, до грудня 2007 року український ринок торгувався вже на рівні 27.

З того часу ринок упав приблизно на 80% і знову повернувся до дуже вигідних цін з коефіцієнтом P/E менше 5. Ті інвестори, хто раніше продав акції, зараз купують їх за неймовірно низькими цінами назад.

- Для цих інвесторів існували надійні індикатори кризи? І чи існують якісь надійні індикатори майбутнього погіршення або відновлення ринків?

- Так, колапс американського ринку іпотеки та його вплив на кредиторів став своєрідним "будильником" для багатьох. Іншим дзвоником було суттєве підвищення ціни на нафту - більше 150 доларів за барель, і це мало всі шанси задушити промислові прибутки.

З того часу акції на багатьох ринках впали більш ніж на 50% (в Україні більше 80%), а ціна на нафту стала нижче 45 доларів за барель. Ці красномовні показники засвідчують потенціал майбутнього відродження, хоча в Україні ми також повинні взяти до уваги вплив збільшення ціни на газ. Все ж таки, на мою думку, яскраві ознаки відродження наявні для інвесторів, що шукають недооцінені активи.

- А яким був приклад ідеальної стратегії інвестування 2008 року? Як виглядала типова стратегія інвестування, і чим вона відрізнялася від ідеальної?

- Можна назвати кілька успішних стратегій 2008 року, але більшість базувалася на продажі падаючих акцій, тобто, з відкриттям коротких позицій. Це дуже ризикований метод інвестування, який зумовив появу жорсткішого контролю з метою обмеження волатильності фондового ринку, спричиненої подібними стратегіями.

Інші стратегії передбачають інвестування у сектори так званої "тихої гавані" - охорона здоров'я, електроенергетика та фармацевтика. Акції цих секторів, звичайно, або додали у ціні, або втратили небагато. Наскільки мені відомо, 2008 року не було ідеальнішої стратегії, ніж просто тримати готівку, що само по собі не є стратегією, але 2008 року і це могло спрацювати.

- У результаті, у якої групи людей у світі сьогодні дійсно залишилися вільні кошти, і в чому вони можуть тримати свої активи?

- Насправді, гроші сьогодні є в дуже невеликому об'ємі, і ті, в кого вони таки є, намагаються зробити все, щоб їх не втратити. До 2008 року американці були більш залежні від кредитування витрат на свої потреби, ніж будь-коли.

Статистика Федерального резерву показує, що частка боргу у наявному доході середньої американської родини досягла історичного максимуму в 14%, у той же час, заощадження впали до 1%. Для порівняння, у Європі, що є більш консервативною, частка заощаджень складає 13,9%.

- Яка буде роль private equity funds (фондів приватних інвестицій) та sovereign funds (державних фондів) у 2008-2009 роках? В якому вони стані, і від чого вони можуть виграти під час кризи?

- Прямі інвестиції, як я раніше вже згадував, були одним із найбільш збиткових класів активів 2008 року; вони були популярні, але ця популярність дуже сильно впала.

Суверенні фонди (фонди, які були створені країнами - Кувейт, Дубай та інші) знаходяться в поганому стані, вони дуже багато втратили. Повинно пройти трохи часу, щоб ці інструменти відновилися і стали привабливими для інвесторів.

- А в цілому, які активи були найбільш збитковими минулого року, і які - найбільш прибутковими? Чого чекати 2009 року?

- Три найбільш збиткові класи активів 2008 року:

Ринки країн, що розвиваються, - в дійсності, Україна була одним із найбільш збиткових ринків у світі за останній рік: 84% падіння; цей показник випередила лише Ісландія, уряд якої офіційно заявив про банкрутство.

Це прямі інвестиції - інвестиції в нові активи, які не котирувалися, суттєво постраждали, і це - корпоративні облігації.

Щодо трьох найбільш прибуткових активів 2008 року, то можна говорити про готівку, що, як правило, є найменш прибутковим активом, але у час, коли все знецінюється, тримати готівку - найбільш виграшний сценарій, також найбільш безпечним активом залишаються державні облігації та інші інвестиції, що до сьогодні знецінилися менше інших, наприклад - золото.

В той же час, у довгостроковій перспективі залишаються цікавими акції та облігації країн, що розвиваються, в тому числі єврооблігації українських емітентів.

- Як ви можете описати сценарій відновлення світових фінансових ринків?

- Фінансова система повинна очиститися. Компанії, які занадто ризикували і тепер мають багато боргів, повинні збанкрутувати; зарплати, що безконтрольно зростали, потрібно повернути на нормальний рівень, щоб інвестори, несучи ризик, мали можливість побачити, що дохід реальний.

Потрібно, щоб світогляд людей змінився: з безмірного витрачання грошей на шикарні автомобілі та екзотичні апартаменти на такий, у якому вони будуть цінувати заощадження та інвестування.

- Чи згодні ви, що в результаті кризи в кожній галузі збанкрутує багато компаній, і різко підсиляться ті, що виживуть? По суті, відбудеться монополізація ринків і послаблення конкуренції?

- Зрозуміло, що криза знищить слабших гравців, але так само і прибере компанії з нижчим рівнем етики та з високою схильністю до ризику, від чого галузь лише виграє. Такий результат можна очікувати не тільки в інвестиційному бізнесі, але і в інших галузях.

Ті, хто виживуть, отримають можливість стати сильнішими, однак це ще не є запорукою успіху; на справжньому конкурентному ринку компанія повинна заробляти право вести свій бізнес щодня.

- Чи можна очікувати непередбаченої появи нових великих власників у результаті кризи? Або, навпаки, можна казати про зміцнення позицій існуючих власників?

- Я думаю, що із закінченням кризи компанії стануть не просто сильнішими, а "кращими". Ці компанії навчаться жертвувати заради виживання, а їхні працівники стануть розважливішими, завдяки досвіду, отриманому у складні часи.

- Що очікує офшорні юрисдикції за підсумками кризи? Чи відчувають вони вже сьогодні вплив кризи?

- Я не думаю, що є хоч якась юрисдикція, яка не піддалася впливу кризи. Банківська сфера та туризм так само страждають, як і в офшорних юрисдикціях. Хоча, я переконаний, що компанії, які орієнтовані на експорт та мають міжнародних клієнтів, залишаться у тих юрисдикціях, які їм дозволять конкурувати на світовому рівні.

У довгостроковому відношенні компанії, що знаходиться у Франції і платить податки на рівні 33%, буде важко конкурувати зі своїм аналогом, що знаходиться у Гонг-Конзі і платить 17,5% податків. Це якраз та річ, про яку повинна думати компанія, обираючи місце розташування для торгівлі на світовому ринку.

- А в цілому, на вашу думку, чи чекає світ більш жорстке фінансове регулювання? Що може прийти на зміну Ямайській валютній системі? І які валюти тепер будуть виконувати функцію резервних?

- Це не мій погляд, це факт і реальність, що світове регулювання стане жорсткішим, до речі, цей процес уже пішов. Ямайська валютна система запрацювала з 1976, після того, як розвалилася Бреттон-вудська валютна система, яка базувалася на золоті. Це означало: ніякого золотого стандарту у валюті, скасували функцію золота як міжнародної валюти, золото стало сировиною.

Офіційними резервними валютами визначили американський долар, євро, британський фунт стерлінгів, швейцарський франк та японську йєну з плаваючим курсом обміну. Я не думаю, що ця система розвалиться, і також не бачу, на що її можна замінити.

- На чому будуть заробляти інвестиційні банкіри 2009 року? Як зміниться їх стиль життя?

- Стиль життя вже змінився. Робота в інвестиційно-банківському секторі для багатьох вже не є такою привабливою, як це було раніше. Для тих, що в ньому залишилися, 2009 рік означатиме великі скорочення витрат як персональних, так і корпоративних, а також обережніше використання грошей. 2009 - рік, більшою мірою, покриття витрат, аніж нарощування прибутків.

 Це вже друга криза в інвестиційно-банківському секторі в Україні. Першу ми спостерігали 1998 року, тоді закрилося багато українських та російських інвестиційних компаній. Одна з найбільших інвестиційних компаній Росії закрила український офіс і повернулася на ринок лише 2006 року.

Цей рік покаже, чи захоче російський інвестиційний бізнес залишатися в Україні. Працівники інвестиційних компаній, які втратили свої місця, подадуться або у банківську сферу, або у більш традиційні сектори економіки; так було і минулого разу.

- Якими ви вбачаєте перспективи українського ринку капіталу? Скільки необхідно часу, і що повинно статися, щоб сюди повернувся західний інвестор?

- Запитання досить складне, оскільки Україна є не лише країною, що економічно розвивається, а й характеризується певною політичною нестабільністю. Це не додає оптимізму іноземним інвесторам і вкотре доводить, що інвестиції в Україну - дуже ризиковані.

Хоча, в той самий час, іноземні інвестори, ризикнувши 2005 року, отримали неймовірні прибутки 2007. Ми знаємо, що 2009 рік стане роком виживання, і багато що залежить від політичної арени, яка покаже, чи орієнтована Україна на реформи. Якщо ж ні, то на неї чекає регрес.

Позитивно, що ринок вітчизняного капіталу зробив кілька серйозних кроків у своєму розвитку і за кілька років здобув собі популярність та розуміння серед міжнародних інвесторів і почав вирощувати власного вітчизняного інвестора.

Варто заохочувати збільшення популярності вітчизняного фондового ринку серед українців для того, щоб зменшити їхню залежність від іноземних інвестицій. У свою чергу, це знизить залежність українського ринку від нечисельних іноземних гравців та підвищить його ефективність.

- На що тепер, на вашу думку, має орієнтуватися економіка України? Які перспективи ви бачите в подальшому розвитку експортно-орієнтованих сировинних галузей України?

- Україна повинна зупинити політичні міжусобиці і почати розбудову економічного потенціалу держави. Якщо політики цього не зроблять, прийде час, коли люди зроблять це за них демократичним шляхом. Держава може ігнорувати свою економіку лише до тієї міри, доки сам народ її ігнорує.

Українська економіка потребує заохочення бізнесу вкладати в неї гроші без ризику, що ці заохочення будуть скасовані після їхнього впровадження. Також не зашкодить інвестувати у розбудову інфраструктури українських доріг, залізничного транспорту та інформаційних технологій.

На противагу іншим, я вірю, що Україна ще виграє від того, що вона не знаходиться у зоні Європейського Союзу із його обтяжливими вимогами до бізнесу. Україна повинна позиціонувати себе, як країна, у якій можна створювати та розвивати європейський бізнес.

- Нарешті, як на вашому власному інвестиційному бізнесі позначилася криза?

- Наш бізнес зазнав впливу кризи так само, як і будь-який інший, це реальність, хочуть чи не хочуть визнавати це інші. Різниця в тому, що компанія Foyil в Україні вже більше 12 років, ми пережили кризу 1997-98 років і знаємо, що ця криза може бути ще жорсткішою, але віримо, що коротшою, аніж попередня, яка тривала близько 4 років.

Крім того, ми відчуваємо, що український ринок залишається конкурентним, і пишаємося тим, що ми працюємо на ньому. Такий ринок не винагороджує тих, хто ігнорує його реалії. Одна із таких реалій полягає в тому, що інвестиційно-банківський сектор першим реагує на підйом фондового ринку, і звичайно ж, першим страждає від його падіння.

Foyil не лише вижив 1998 року, а й став міцнішим - ми відкрили новий бізнес, який сьогодні залишається одним із пріоритетних у компанії. Ми переконані, що зможемо вистояти і у цю кризу, концентруючи свої зусилля на найбільш прибуткових напрямках діяльності. Звичайно ж, утримання найкращих та найбільш досвідчених професіоналів є нашою традицією та корпоративною політикою компанії, якій ми віддані і тепер.

- Особисте питання. Чи стало у вас більше часу на заняття автоспортом, музику? Які ваші особисті життєві цінності? Чи змінилися ваші життєві пріоритети протягом останнього року?

- Мої пріоритети та життєві цінності не змінювалися протягом багатьох років життя. Моя сім'я, моя робота залишаються його основою. Я продовжую брати участь у перегонах на спортивних авто, і це допомагає мені відволікатися від щоденної роботи і вносить позитивного адреналіну в побут. У мене це дуже добре виходить. До речі, я люблю змагання у всьому, що я роблю.