В 15 статті Конституції України сказано, що жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова, та закріплена ідеологічна багатоманітність. Це одна з тих небагатьох конституційних норм, що дійсно на практиці виконуються державою та громадянами.
Мабуть, в жодній демократичній країні немає таких впливових сепаратистських політичних сил, що прагнуть цілі регіони відірвати від держави та створити свої власні державні утворення. В жодній демократичній державі партії, що працюють на іноземні спецслужби, не є впливовими і, тим більше, широко представлені у парламенті.
В жодній демократичній державі відцентрові політичні сили чи суб’єктивно-уявні псевдоетнічні формування не дозволяють собі насміхатися та ганьбити титульну націю. За подібні речі, зокрема сепаратизм чи глум над національною честю держави, в кожній демократичній і вільній країні передбачене кримінальне покарання. Спецслужби вільних держав жорстко контролюють рівень ідеологічної анархії та вплив радикальних політичних сил на суспільство.
В демократичних державах, де кожен має право висловлювати свою думку, ніхто не дозволить фашистському шовіністу, який закликає до насильства, повалення державної влади та паплюжить національну історію, вести популярні телепередачі на загальнодержавних каналах, зокрема «Великі українці» та вільно пропагувати свої людиноненависницькі мілітаристські ідеї.
В демократичній державі, де закріплено самоврядування регіонів та мовно-культурні автономії, ніхто не дозволить прямим та ідеологічним нащадкам комуністичних катів ходити з портретом Сталіна на головних площах країни, нападати на військових Збройних сил, «захоплювати» БТР та блокувати міжнародні військові навчання з іноземними партнерами.
У всіх демократичних державах, де закріплена свобода віросповідання, релігійна організація, яка керується політичною владою та спецслужбами іноземної держави, не може бути найвпливовішою в країні і, тим більше, не може цинічно зневажати та спотворювати національну гідність, мову, культуру, національних героїв, владу та історію держави, яка дає можливість їй вільно існувати і відправляти кошти, зібрані як пожертви з корінної нації, за кордон.
У всіх демократичних державах існує критична доза демократії та свободи, межі та рамки, за які людині вільного світу виходити забороняється. Свобода кожного закінчується там, де починається свобода іншого. Інтереси особи чи соціальної групи не можуть бути вищими інтересів держави та нації. Будь-які екстремістські сили, що становлять загрозу державній стабільності, придушуються з моменту своєї впливовості. Демократія добре пам’ятає свого вічного ворога – безмежну і неконтрольовану Свободу, яка часто використовувала демократичний лад для встановлення тиранії. Саме внаслідок використання демократії до влади приходили найжорстокіші режими та правителі в історії.
Саме тому у всіх демократичних державах на практиці існує державна демократична ідеологія, повага та дотримання якої є обов’язком кожного громадянина, і всі соціальні інститути, ЗМІ та органи державної безпеки пильно стежать за неухильністю її подальшого утвердження та розвитку. А всі антисистемні і антидемократичні елементи, що становлять загрозу стабільності вільного суспільства і демократичного державного ладу, підлягають ізоляції.
Демократію можна порівняти з енергією атома, корисною та ефективною при вмілому використанні, і руйнівною при безвідповідальній неуважності та безпечності.
Тож чи може Україна сьогодні дозволити собі, відмовившись від державної ідеології, сприяти розгулу ідеологічної анархії?
