Бойовик дострокових виборів наближається до кульмінації. Останні дні обидва "герої" присвятили тому, що збирали арсенал зброї. Тепер вони готові зійтися у відкритому бою.
Гальмуючи проведення виборів, Юлія Тимошенко досягла кількох локальних перемог на внутрішньоукраїнському та європейському напрямках.
Удар перший: брюссельський
У середу прем'єр відбула з Києва під приводом участі в саміті Європейської народної партії, до якої в статусі спостерігача входять партії нинішніх непримиренних опонентів – "Батьківщина" і "Наша Україна".
Однак запланований бенефіс у столиці Бельгії реалізувати не вдалося. З числа європейських чиновників Тимошенко мала переговори тільки з верховним комісаром Євросоюзу Хав'єром Соланою.
Показовим виявився нюанс у поведінці Солани. На відміну від попередніх разів, він відмовився проводити з Тимошенко спільну прес-конференцію. Тоді як у червні Солана не лише вийшов до журналістів з українським прем'єром під руку, але і розсипався у компліментах до неї перед телекамерами.
Однак Банкова не може записувати собі в актив недостатню гостинність європейців в поводженні з Тимошенко, бо спричинено це загальною втомою від українських сварок, яка спостерігається в Брюсселі.
Крім цього, апарат Тимошенко не зміг домогтися проведення переговорів з іншими найвищими посадовцями ЄС – президентом Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу та спікером Європарламенту Гансом-Гертом Петтерінгом.Ці двоє зазвичай входять до пакету зустрічей під час візитів українських лідерів до Бельгії, але цього разу Тимошенко побачилася з ними тільки мимохідь у кулуарах саміту Європейської народної партії.
Минулий приїзд Тимошенко до Брюсселю на збори Європейської народної партії в червні 2008 увінчався успіхом – її фото в компанії Ангели Меркель та Сильвіо Берлусконі потрапило на першу шпальту The Financial Times.
Цей факт суттєво вплинув на Тимошнко – вирізку з власним зображенням на кремовому папері FT український прем'єр помістила в рамку та поставила на свій робочий стіл. У цьому могли переконатися журналісти, які потрапили до кабінету Тимошенко під час її телешоу зі спробами додзвонитися до Ющенка.
Цього разу доля не зробила такого подарунку Тимошенко. Єдиним голосом на свою підтримку, який прем’єр привезла з Європи, була очікувана заява Європейської народної партії із закликом до Ющенка скасувати дострокові вибори.
Можна прогнозувати, що цей месидж не матиме жодного впливу на українського президента, який ображений на ЄНП ще з березня 2008 року. Тоді Ющенко брав участь у саміті Європейської народної партії, під час якого йому довелося вислуховувати годинну лекцію від лідера ЄНП Вілфреда Мартенса, який розмовляв з ним мовою кліше Юлії Тимошенко.
Відтоді Ющенко втратив віру в об’єктивність Європейської народної партії, а коли депутати цієї партії виступили зі статтею на його осуд, підготовлену за участі Григорія Немирі, ЄНП перестала існувати для Ющенка.
Відмовившись від боротьби за вплив на ЄНП, Ющенко власноруч зробив зі вчорашніх союзників опонентів. Ці зіпсовані стосунки ще вилізуть Ющенку боком, коли європейські спостерігачі приїдуть на вибори в Україну з уже сформованою точкою зору. Тим більше дивною виглядає така поведінка Ющенка, оскільки чотири роки тому він, будучи опозицією, робив те ж саме, що зараз Тимошенко.
 |
| Тимошенко та лідер ЄНП Мартенс. Фото Олександра Прокопенка |
За підсумками саміту ЄНП було ухвалено заяву, яку прем’єр може сміливо друкувати на передвиборчі листівки як знак свого європейського визнання. Там повністю повторюється сказане Тимошенко на прес-конференціях за останні тижні.
"Сьогодні нам потрібен спокій, стабільність, злагоджена робота всіх політичних сил. Заради спокою, стабільності в країні я звертаюся до президента відмінити дострокові вибори", - говорила Тимошенко у вівторок на Кабміні.
"Сьогодні Україні потрібні не нові вибори, а відповідальне керівництво і стабільний уряд. Потрібна єдність, а не протиріччя", – відлунням лунають слова Тимошенко в заяві ЄНП.
Удар другий: фінансовий
Засідання Кабміну в четвер почалося з демонстрації конфлікту, який виник між прем’єром та її заступником Іваном Васюником, який очолює групу міністрів від "Нашої України" в уряді.
Колись Тимошенко вважала Васюника своїм союзником – їх об’єднувала нелюбов до Віктора Балоги. Але після розпаду коаліції між прем’єром та її заступником уже двічі траплялися публічні сутички.
Отже, відкриваючи Кабмін, Тимошенко виступила з традиційним вступним словом, де розповіла про "планомірне зростання ВВП". Однак, на відміну від попередніх разів, вона не стала звертатися до міністрів з традиційним питанням: "Які є доповнення до порядку денного?"
Замість цього Тимошенко попросила тележурналістів якнайшвидше залишити засідання уряду. У цей час Васюник, що сидів поруч, підняв руку.
– Я прошу засоби масової інформації перейти в сусідній зал, - заявила вона.
 |
Репортери розуміли, що назріває конфлікт, тому з виходом не квапилися. Васюник руку не опускав. Не звертаючи уваги, Тимошенко продовжила:
– ...Усі, хто хоче потім взяти інтерв'ю у міністрів, у представників секретаріату – ви можете це зробити в сусідній кімнаті.
Васюник почав усміхатися, розуміючи, що його піднята рука відверто дратує прем'єр-міністра.
 |
– Шановні друзі, я дякую всім і прошу не порушувати роботу, - підвищуючи голос, повторно звернулася Тимошенко до преси.
Вислуховувати критику на свою адресу в присутності журналістів Тимошенко не збиралася. Зрештою двері закрилися за останнім репортером, а Васюник так нічого і не сказав.
Пізніше він дав брифінг, де звинуватив Тимошенко в непослідовності.
– Кабмін просить президента скасувати указ про вибори для ухвалення пакету законів щодо запобігання світовій кризі. Я повністю підтримую ці переживання, але не розумію: чому в порядку денному засідання уряду немає цього пакету? – намагався Васюник вщипнути Тимошенко.
На засіданні уряду в четвер було схвалено проект закону про фінансування дострокових виборів з бюджету.
Проте цим кроком Тимошенко продовжує гнути свою лінію.
Існує два бачення того, як фінансувати вибори – з резервного фонду без голосування в парламенті, як того хоче Ющенко, чи шляхом ухвалення змін до бюджету через Верховну Раду, як це пропонує Тимошенко.
Два дня до цього, у вівторок, Кабмін відмовився виконувати рішення Ради нацбезпеки і виділяти 381 мільйон гривень на фінансування виборів з резервного фонду бюджету, в обхід Верховної Ради.
Ця ситуація засвідчила, що Тимошенко контролює Кабмін – всупереч тому, що створювався він з "Нашою Україною" в пропорції 50% на 50%.
Але на практиці Ющенко не має в уряді більшості для ухвалення потрібних рішень. Двоє міністрів з квоти НУНС відмовилися дати свої голоси, таким чином зупинивши вибори.
Як вдалося з'ясувати "Українській правді", на бік Тимошенко окрім Юрія Луценка перейшов міністр-нашоукраїнець з питань житлового-комунального господарства Олексій Кучеренко. Така міграція має просте пояснення: Кучеренко – в минулому партнер Ігоря Бакая та бютівців Олександра Абдулліна і Костянтина Жевага в "Інтергазі".
Замість резервного фонду Тимошенко запропонувала виділити гроші на вибори з бюджету шляхом ухвалення окремого закону в парламенті.
Його проект було винесено на засідання Кабміну в четвер разом з питанням додаткового бюджетного фінансування "Нафтогазу" і Пенсійного фонду.
Міністри схвалили цей законопроект, але за умови, що фінансування виборів буде відділене від двох інших питань. Робилося це з очевидною PR-метою. Таким чином, депутати матимуть можливість окремо проголосувати за пенсіонерів, але не освячувати своїми голосами дострокові вибори.
Щоб ухвалити зміни до бюджету, треба призупинити указ Ющенка про розпуск парламенту. Це – проміжна мета Тимошенко.
Бо коли указ президента перестане діяти, то можна почати гру по-новому – наприклад, ухвалити бюджет на наступний рік і завалити фінансування виборів, примовляючи: "Парламент дієздатний, навіщо його розпускати?"
Удар третій: юридичний
Щоб зупинити вибори, прем’єр кинула всі сили в атаку на правовому фронті.
Попри обіцянку оскаржити указ президента в Конституційному суді, дану у вівторок, в четвер прем’єр передумала. Вона оголосила, що не буде цього робити:
– На жаль ми не розраховуємо на об’єктивні рішення Конституційного суду. Навіщо витрачати час, щоб зайвий раз отримати спільне рішення Ющенка і Януковича про похід на дострокові вибори? – здивувалася Тимошенко, яка минулого року вимагала від Партії регіонів протилежного – оскаржувати дострокові вибори виключно в КС.
Але прем’єр вступила в суперечку сама з собою більш свіжої давності. У квітні Конституційний суд відмовився розглядати подання Ющенка про недопуск Андрія Портнова на посаду глав Фонду держмайна. Тоді об’єктивність КС не викликала в Тимошенко жодних сумнівів.Події останніх днів висвітили методику, яку застосовують як Ющенко, так Тимошенко.
Є дві ключові ланки, контроль над якими може заблокувати, або, навпаки, зрушити з місця проведення дострокових виборів – це Окружний адміністративний суд Києва і Печерський районний суд.
Щоб отримати владу над цими установами, Ющенко обрав тактику ліквідації судів та відкликання людей у мантіях з посад.
Отже:
Перше – Ющенко зняв з посади суддю Келеберду з Окружного адміністративного суду Києва, який своєю ухвалою зупинив дострокові вибори.
Як відомо, ухвала – це не рішення по суті, а захід для забезпечення позову. Але в українських реаліях, заснованих на рейдерській практиці, ухвала заміняє остаточний вердикт.
Напряму звільнити Келеберду президент не міг, оскільки для цього потрібно рішення Вищої ради юстиції. Тому, щоб відіграти ситуацію назад, Ющенко вдався до сумнівного з правової точки зору кроку – він просто скасував указ про призначення Келеберди суддею.
Друге – Ющенко своїм указом розігнав Окружний адміністративний суд Києва, який він не контролює, і який може ставити постійні підніжки на шляху до виборів.
Президент розформував цей суд незаконно – без візи з боку прем’єр-міністра, як це вимагає Конституція, і без подання глави Верховного суду, як то прописано в законі про судоустрій.
Третє – Ющенко своїм указом зняв з посади голову Печерського райсуду Отрош, яка є лояльною до Тимошенко.
Президент також не звільняв Отрош напряму, оскільки це може зробити тільки Рада суддів – Ющенко за знайомою схемою просто скасував указ про призначення Отрош.
Контроль над Печерським райсудом потрібен БЮТ, бо там він зупинятиме порушені проти своїх людей кримінальні справи. Тобто, маючи в руках печатку Печерського райсуду, можна ламати весь репресивний апарат президента.
Зокрема, цей суд уже заборонив проводити слідчі дії проти того ж таки судді Келеберди.
Отже, для того, щоб заблокувати вибори, Тимошенко потрібен замкнений цикл рішень двох судів – Окружного адміністративного і Печерського районного.
Зараз Тимошенко домоглася своєї мети – за наявними ознаками, вона зберігає контроль над цими установами.
Так, у середу депутати БЮТ зупинили дію указу Ющенка про переформатування Окружного адміністративного суду Києва.
Цю ухвалу виніс окружний суд Київської області, який, за іронією долі, розташований у тій же величезній будівлі, що і офіс блоку Тимошенко на бульварі Лесі Українки.
А після того, як окружний адмінсуд Києва відновив легітимність, у четвер там було поламане і ще одне рішення Ющенка – про усунення Інни Отрош з керівництва Печерського райсуду.
Тимошенко створила кільце судових рішень, і поки цей механізм не дає збоїв.
Амбіційний дебютант
Однак, якщо БЮТ і далі продовжує триматися в рамках своєї риторики про анулювання виборів, дедалі більше гравців починають готуватися до них з усією серйозністю.
В умовах, коли Арсеній Яценюк і Раїса Богатирьова вирішили не ризикувати, бо не встигають розпочати свої проекти, головним претендентом на нішу "нового обличчя" може стати блок, який утворюють Віталій Кличко і Анатолій Гриценко.
За інформацією "Української правди", екс-міністр оборони уже давно зробив пропозицію чемпіону світу з боксу об'єднати свої долі в електоральному альянсі. Куратором проекту з боку Гриценка є депутат багатьох скликань Борис Безпалий.
Однак остаточного рішення про створення такого проекту немає.
Головним його мінусом є відсутність будь-якої мережі на місцях як у Гриценка, так і в Кличка. В українських реаліях набрати 3% у день голосування – це лише половина завдання. У ніч виборів отриманий результат треба захистити за допомогою своїх людей у виборчих комісіях та спостерігачів. Як раз цього ресурсу й немає в Гриценка-Кличка.
Єдина партія, на яку вони можуть спертися – це Українська селянська демократична партія Дмитра Андрієвського. Серйозної вертикалі в "селян" немає, а як велике досягнення називають хоча б те, що вони мають офіси у всіх обласних центрах.
Водночас Андрієвський викликає алергію в Гриценка, хоча іншим учасником з боку Кличка запропонувати нікого.
З іншого боку, боксер розуміє, що може стати депутатом, не напружуючись – він стане прикрасою будь-якого виборчого списку. Акції Кличка стрімко виросли після перемоги минулої суботи в бої з Семюелем Пітером.
А телефонний дзвінок, який він отримав від Юлії Тимошенко, є ознакою не лише того, що Кличка гостинно запрошують до списку блоку, який украв у нього перемогу на виборах мера Києва в 2007 році. Це також ознака й іншого – що Тимошенко так само готується до дострокових виборів, але поки відмовляється визнати це публічно.
Українська правда