Ось нарешті ми й дочекались таких довгоочікуваних виборів...
І що ж вони, ці вибори, принесли корисного для України, її громадян та демократії?
Анічогісінько!
Яким був розклад політичних сил в парламенті, майже таким він, схоже на все, і залишиться. Щоправда, до парламенту потрапили деякі нові політичні партії (як партії), але вони майже нічого нового не зможуть створити, бо насправді вони більше відібрали голоси у інших представників опозиції, ніж у провладних сил.
Український народ усе ще не бачить тієї політичної сили, якій би він (народ) зміг би повністю довіряти. Кричуще і красномовно про це свідчить той факт, що на виборчі дільниці не прийшло близько 42(!) відсотків виборців! Люди просто зневірились у існуючих політиках.
Для тих політиків, які всіляко продовжують “приватизувати” право представляти в парламенті простих виборців, не допускаючи до участі у виборах нових політиків, повторюю ще раз: народ не бачить серед вас тих, кому він (народ) міг би довіряти! Фактично ви, усіма силами тримаючись за депутатське крісло, займаєте чуже місце - те місце, яке вам не повинно належати, бо переважна більшість з вас насправді піклується не про народ, а про власний добробут!
Попередні результати виборів до Верховної Ради України свідчать про те, що виборці навряд чи зможуть дочекатись реального покращення життя (на відміну від азарівського віртуального), в той час коли насправді життя покращується лише у олігархів, а у простих виборців лише збільшується загальна маса “спагетті” на вухах та вперто зменшується купівельна реальна вартість отримуваної заробітної плати (яка, до речі, далеко не у всіх є!).
Показовим також є те, що спостерігачі з пострадянських держав відзначають, що вибори пройшли прозоро й без порушень, в той час як більшість спостерігачів з Заходу, вишукуючи "смітинку в оці українських виборів", наголошує, що вибори відбулись непрозоро та з численними порушеннями.
А може усе значно простіше? Може відповідні громади країн, які представляють спостерігачі з Заходу, просто “не на тих ставили”?
Не роздивившись справжніх перспективних політиків і “поставивши” на балагурів від політики, які просто вже набридли простим громадянам України, згадувані вище громади тим самим неухильно сприяють уповільненню справжньої демократії – демократії, наближеної до Бога, а не до Його супротивника...
Чи порозумнішають в найближчому майбутньому суб’єкти відповідних політичних прошарків, побачимо вже через кілька років. А поки що, як казав один відомий політик, “маємо те, що маємо”...
Володимир Нужненко для ресурсу “Політичний оглядач”
