
За часів Леоніда Кучми кабміни змінювались мало не щороку. І щоразу змінювався і їх персональний склад, і назви міністерств та відомств, і їхні повноваження… але ніхто такі зміни «адміністративною реформою» не називав. Тому що це і не було адміністративною реформою. Це були звичайнісінькі реорганізації уряду. І сьогодні відбулось саме ЦЕ. Тоді навіщо так «гучно» називати ці процеси?
Чиновники з жахом очікували адміністративно-територіальної реформи лише тоді, коли йшлося про об’єднання областей і передачу повноважень від державних адміністрацій до органів місцевого самоврядування. Але розмови, як за часів Кучми, так і Ющенка, так і лишились розмовами. Самодостатнє місцеве самоврядування і незалежні місцеві еліти не потрібні ані колишній, ані нинішній «владі».
Що ж відбулось? Припускаю, що Янукович і його свита хотіли створити враження, буцім-то вони - істинні «реформатори», і під виглядом реформ (тобто змін, які призводять до позитивних результатів) пустили ще одну мильну бульбашку. Яка ж справжня мета кадрових ротацій? Невже це банальний піар-хід? Щось не схоже на біло-синіх…
Такий крок може мати відразу декілька цілей:
1. Безболісно усунути від влади всіх «неугодних» (як залишки «помаранчевих», так і ненадійних «біло-синіх» або невигідних представників «коаліції»).
2. Створити враження проведення реформ по-перше перед МВФ, по-друге – перед своїми виборцями.
3. Створити чи підтримати імідж Януковича як «сильного і справедливого» президента.
4. Заощадити трішечки коштів (або створити ілюзію ощадливості).
То чи є сьогоднішня т.зв. «адмінреформа» позитивним зрушенням? Безумовно. Певні позитиви очевидні. Адже наявність кількох перших заступників у більшості міністрів було явним нонсенсом і збоченням. Але в той же час «реформа» проводиться занадто половинчасто та безсистемно. Скорочуючи кількість штатних працівників (звичайних спеціалістів – рядових чиновників), ніхто не збирається скорочувати їхні надлишкові функції. Бюрократичні процедури залишаються тими ж, що і були. А хто ж їх буде здійснювати? Для того, аби виписати безліч довідок та отримати безліч дозволів на чи не будь-яку законну дію громадянина у бюрократичного апарату банально не вистачало рук. Тепер цих рук ще поменшає.
Адміністративний владний апарат чекає перевантаження роботою, яке може обернутись завалом та ще «вибірковішим» виконанням своїх функцій. Хабарі зростатимуть в геометричній прогресії. Зросте кількість приводів для звільнення підлеглих, які стануть ще залежнішими від своїх начальників. Звільнені працівники поповнять ряди безробітних. Центри зайнятості виплачуватимуть їм чималенькі суми «допомоги» (у держслужбовців є певні особливості в цьому плані), тож бюджетні кошти будуть просто проїдатись, а не зароблятись… Ось такі “яскраві” та “веселі” перспективи…
Але адміністративну реформу все ж можна було би провести, якщо повернути її первинне розуміння. І рецепти вже давно готові. Це зміна адміністративно-територіального устрою, зменшення кількості областей, ліквідація невиправданої кримської автономії та особливого статусу Севастополя, передача повноважень та фінансів місцевим органам влади, зменшення бюрократичного навантаження… Концепції, пропозиції, ідеї, законопроекти вже давно готові і детально розписані. Залишається лише обрати найкращу з них і реалізувати її.
Але кому це потрібно?..
"Політичний оглядач"