Минулого тижня президент Росії Дмитро Медведєв наказав провести в кількох російських містах і в українському Севастополі військовий парад до Дня перемоги.
Російський керівник розпорядився провести 9 травня 2010 року о 10 годині за московським часом військові паради із залученням зброї і військової техніки у Владикавказі, Воронежі, Ростові-на-Дону, а також у Севастополі, щоправда, за узгодженням з українською стороною.
З цього приводу керівники ветеранських організацій Криму звернулися до Президента України Віктора Януковича з проханням дозволити проведення в Севастополі спільного російсько-українського військового параду з нагоди 65-ї річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні. І це викликало неоднозначну реакцію в Україні і, зокрема в Криму.
В Севастополі і раніше щороку практикувалося спільне проходження військовослужбовців Військово-морських Сил України і Чорноморського флоту Росії. У штабі українського флоту повідомили, що готується таке проходження і цього разу. Але там теж були здивовані указом російського президента, який, на думку військових, виглядає як наказ новому українському главі держави.
Особисто я не маю нічого проти того, щоб (за відповідним погодженням з керівництвом нашої держави!) військові формування інших держав проводили на відповідній території нашої держави якісь заходи, в тому числі і паради. Але при цьому все виходить якось однобічно і дуже-дуже-дуже викривлено.
Справа в тому, що виходячи з історичних фактів, Україна має на Москву такі ж права, як і сама Москва на Севастополь. Так, я погоджуюсь з тим, що база російського флоту в Севастополі створювалась (до речі - переважно на українських кістках!) під керівництвом російських імператорів та генеральних секретарів. Але при цьому не треба забувати, що й сама Москва (а точніше - Москова) була заснована саме київським князем Юрієм, якого в народі на Русі називали Юрій Довгі Руки (з укр. на рос. - Длинные Руки), і якого самі московити перейменували в Долгорукого.
Звідси випливає, що верховний правитель України (тобто колишньої Русі), який знаходиться в Києві (в наш час він називається Президентом України) також має таке ж саме моральне право віддати наказ про проведення параду українських військ в Москві як в місті, заснованому саме київським князем.
Якщо Президент України видасть подібний наказ (звісно ж - з погодженням з існуючим керівництвом "білокам'яної"!), то я буду навіть з великим задоволенням спостерігати за парадом російського флоту в акваторії українського міста.
Якщо ж подібного наказу не буде, то про які паради іноземних держав (навіть і приурочені до чергової річниці спільної перемоги над спільним ворогом) можна вести мову?
Все ясніше вимальовується, що деякі керівники деяких сусідніх країн зовсім не знайомі з деякими прописними істинами. Наведу лише один з багатьох маленький приклад. Здавна багатьом народам відома мудрість про те, що народ, який не має свого реального шанованого минулого, не матиме й реального шанованого майбутнього.
А якщо хтось буде намагатись вкрасти це саме "шановане минуле" у іншого народу, то не треба бути генієм, щоб розуміти, що рано чи пізно реальна правда обов'язково стане загальнодоступною. При цьому очікуване "шановане майбутнє" в таких випадках обов'язково перетвориться в щось, м'яко кажучи, дуже-дуже-дуже погане.
І це - не мої прогнози чи моя примха. Це - об'єктивна реальність, про яку завжди знали і яку добре розуміли навіть наші дуже-дуже далекі предки.
Володимир Нужненко для ресурсу "Політичний оглядач"
