Два роки тому ця людина була особою Партії регіонів. "Від імені" й "за дорученням" Василь Кисельов ходив на ефіри й виступав із заявами. Викривав Тимошенко, обнародував її допити американським слідчим... Повідомляв, що Богатирьовій не місце в партії...
Навесні 2007-го, коли БЮТ захопив електрощитову парламенту, він спускався в опорний пункт опозиції робити перепис депутатів з погрозами розпочати карну справу проти кожного з них.
Одним словом, Кисельов був представником одіозного радикального крила регіоналів.
А сьогодні Кисельов - сам "дисидент", виключений з партії. Його доля нагадує шлях Тараса Чорновола, який також тривалий час був особою Януковича, а тепер згадує цей період життя з сумом і розчаруванням.
Відмінність же в тому, що Чорновіл пішов сам, а Кисельова позбавили членського квитка всупереч його волі й статуту партії.
Кисельов очолював партійну організацію регіоналів в одному з базових електоральних поясів - у Криму - з моменту її створення в 2001-му і до вересня 2009-го року.
Розповідь Кисельова - це ілюстрація того, як позбуваються від неугодних у середовищі майбутнього президента. Кисельов вступив у конфлікт зі спікером кримського парламенту, своїм однопартійцем Анатолієм Гриценком та "авторитетним" депутатом автономії Олександром Мірошником і програв цю війну.
На місці кримського керівника партії Кисельова замінив Олексій Боярчук - секретар міськради Ялти, який до цього працював гендиректором ТОВ "Дельфін-2001". За цією фірмою значиться палац біля Нікітського Ботсаду, відомий у народі як "дача Януковича".
Фактично ж Крим перейшов під контроль Василя Джарти - заступника начальника виборчого штабу Януковича, який в 2007-му займав посаду міністра екології та “набув слави” відчуженням резиденції “Межигір’я” з держвласності.
У підсумку Кисельов, що працював на Партію регіонів ще до приходу туди Януковича, самовільним рішенням лідера був виключений з її рядів. У відповідь Кисельов почав мстити. Сьогодні його підозрюють у зв'язках з Тимошенко, що сам він заперечує. Не ідеалізуючи Кисельова, варто визнати - ця історія, що відбулася минулої осені, показова для інших у Партії регіонів, незгодних з "генеральною лінією".
- Коли ви познайомилися з Януковичем?
- Дев'ять років тому, коли він був губернатором Донецької області. Після того, як він став лідером Партії регіонів, у нас теж були нормальні стосунки.
Але в Партії регіонів я з’явився ще до Януковича - в 2001 році, коли лідером Партії регіонів був Микола Азаров. Тоді створювали партійну організацію в Криму. Ініціатором був Борис Дейч (тодішній спікер парламенту Криму) плюс я та ще невелика група людей. І оскільки в мене був досвід певної організаторської роботи, Борис Дейч говорить: "Я думаю, що найкраще впорається Кисельов".
- А Кучма тоді як ставився до Партії регіонів? Він давав "добро" для неї як партії влади?
- Ні, із владою тоді асоціювався блок "За ЄдУ".
Я не думаю, що Кучма мав якісь види на Партію регіонів, тому що партії створювалися тоді дуже швидко й повсюдно. З огляду на те, що донецькі ініціювали Партію регіонів, то було певне фінансування, тому відразу все пішло нормально.
- Коли у вас виник перший конфлікт із Януковичем?
- На виборах 2006 року. До цього я працював з ним нормально, не було ніяких питань.
- Ви їздили на "з'їзд сепаратистів" у Северодонецьк під час помаранчевої революції?
- Їздив, звичайно! Але про який сепаратизм ви ведете мову? Якщо сьогодні політична ситуація в країні не вщухне, то треба буде піднімати ідею Кушнарьова про федералізацію України.
І нехай це комусь ріже слух, але треба починати над нею думати. Тому що інакше в Україні буде тривати ця агонія.
Адже федералізація - це ж не значить сепаратизм. Федералізація - це не значить якийсь новотвір, що буде знищувати країну. Треба подивитися документи, треба подивитися на досвід інших - тієї ж Федеративної Республіки Німеччина. Ціла низка країн має федеральний устрій, і в них економіка не вгасає, а розвивається.
- Ну, при Кучмі боялися такі тези висувати!
- Ніхто не боявся. Я знаю, що покійний Кушнарьов цю тезу широко пропагував, він був батьком ідеї федералізації
Я особисто проти Януковича нічого не маю. Але є програма Партії регіонів, що просто не виконувалася, от що мене обурювало...
Я голосно говорив, що Януковича не можна було висувати президентом. І можу повторити сьогодні на будь-якому рівні, що Україна стала прикладом у світі, коли людина із двома судимостями - не за політичними мотивами, а за карні злочини, пов'язані з насильством над особистістю - стала президентом країни. Ми приїхали!
Або ще я пропонував: якщо Партія регіонів хоче висувати Януковича на посаду президента, то лідера партії треба замінити. Тому що партія вмре. І якби зараз він програв вибори, партії просто не стало б. Є люди, наприклад Рибалка, він створював партію з нуля й міг би її очолити.
І сьогодні, коли Янукович став президентом, йому за Конституцією заборонено очолювати партію. Тому хочуть - не хочуть, але їм доведеться думати про те, хто буде лідером Партії регіонів.
- Але досвід показав, що висування Януковича виявилося ефективним - він виграв вибори.
- Не знаю, наскільки ефективним... Подивіться, де ще у світі є таке, щоб одна третина виборців України зробила людину президентом? І коли будуть говорити "Янукович від імені виборців", насправді треба говорити "від імені однієї третини виборців".
Хоча, якщо він буде успішним президентом - немає питань, я перед ним капелюх зніму.
- В 2006-2007 роках ви були спікером партії й постійно виступали з коментарями від її імені. Хто визначає ці ролі - Герман, Колесников?
- Скоріше, це визначав Колесников, тому що він відповідає за ідеологію, за медійний сектор, за цю ділянку роботи. Я входив у президію політради, і моєю місією було озвучувати окремі питання. Я знаю - десь виходило, десь не виходило. Я людина самокритична.
- Яким чином Герман керувала процесом висвітлення Партії регіонів у медіа?
- Вона - голова комітету, у неї мова, досвід, вона - ваша колега. При тому ніхто навіть не заперечує її досвід, її здатність організувати цю ділянку роботи. Я вважаю, що вона - як передатна людина Колесникова, який старший за неї як заступник голови партії. Я думаю, вона це розуміє й не образиться.
- Говорять, що між Герман і Колесниковим давно складні стосунки...
- Між ними немає ніякого конфлікту. Вона знає своє місце. Усі у фракції й у партії знають, що значить Колесников, його слово, його вплив, його можливості. Тому ці питання не обговорюються й не сперечається.
- Який вплив Колесникова в партії?
- Це - авторитетна людина. Іноді по запальності й по молодості він може сказати деякі посилання. Наприклад, вони підняли в мені бурю обурення, коли журналісти запитують Колесникова: "А правда, що Кисельова виключили з партії?". Він говорить: "Так, і загін не помітить втрати бійця".
Я думаю, що "загін" помітив у цю виборчу кампанію втрату навіть одного "бійця". І за результатами в Криму вони це теж помітили. Так ображати, принижувати людину й плювати йому в душу, не можна. Я бився, як звір.
Коли деякі мої колеги говорять, що я за гроші працював проти Януковича, то вони, знаючи мене, принижують цим самі себе. Я не та людина! Ніхто не скаже, що я хоч десь взяв копійку.
Азаров мені сказав: "Ти розумієш, у нас у фракції говорять, що ти за гроші працюєш на БЮТ". Я при ньому набрав Кожем’якіна й сказав: "Андрій, якщо якесь падло з вашої фракції посміє говорити, що я беру гроші, або вам звітує, що передає мені, то запам'ятай - буде великий скандал. Я не та людина".
Я сказав Азарову прямо: "Я не на БЮТ працюю, а проти Януковича. За те, що він нізащо мене принизив, він мене розтоптав. Я дев'ять років життя віддав цієї партії, а не йому. І він посмітив, не запитавши мене, підписати рішення про виключення мене з партії! Так я раніше в партії був, ніж він!
- Пам'ятається, ви також воювали з Тимошенко, оприлюднили її допити в справі ЄЕСУ.
- Так, ці матеріали потрапили до мене як до заступника голови комісії по ЄЕСУ. До речі, є протоколи допитів. Але коли я як економіст ознайомився з матеріалами цих кримінальних справ, то сьогодні можу сказати: люди, на жаль, скористалися пробілами податкового й іншого законодавства.
Там немає прямого криміналу проти неї. Якби він був, то Кучма її б не випустив. Тому слідча комісія встановила, що так, були якісь відхилення в діяльності ЄЕСУ, але вони були в рамках діючого на той день законодавства.
- Ви зустрічалися з Тимошенко?
- Зустрічався, звичайно.
- Коли востаннє?
- Востаннє це було тоді, коли я просив Кожем’якіна створити комісію із земельних афер у Сімферополі. У себе у фракції я отримав жорсткий опір проти цього питання. 150 голосів я ніде не міг взяти.
Мені нічого не залишалося як звернутися до БЮТ. Я пішов до Івана Кириленко. Іван говорить: "Я ці питання сам не вирішую, вам доведеться йти до Тимошенко". Я говорю: "Як я до неї потраплю?". "Я влаштую таку зустріч". І через два дні приймальня зателефонувала. Я з нею зустрічався буквально 5 хвилин...
- Як вона вас прийняла?
- Зрозуміло, що насторожено. Після того, як я поводився, думаю, їй було не зовсім приємно мене бачити. Але вона вольова розумна людина, політик. Вона відразу при мені зателефонувала Івану Кириленко й сказала: "Я прошу фракцію підтримати Кисельова в створенні ним комісії".
Так ви розумієте, ця комісія - як кістка в горлі! Ми ще 17 грудня проголосували звіт комісії, але постанові Верховної Ради із цього приводу не дали хід. Генпрокуратура заблокувала справи по виявленим нами фактам.
Тоді я спробував внести проект по висловленню недовіри генпрокурору Медведько, але Литвин почав блокувати це питання.
На той момент не було регламенту, і посилатися на те, що недовіру може ініціювати тільки 150 депутатів, було неможливо. Діяла тільки 79 стаття Конституції, пряма норма - депутат має право ініціювати питання, і я його ініціював. Але в парламенті почали каламутити, не дали зареєструвати постанову про зняття Медведька. Вони дуже бояться.
Я, звичайно, підірвав регіоналам авторитет, тому що люди в Криму побачили, що можна щось виправити. І робота комісії в Сімферополі призвела до того, що вони припинили так нахабно дерибанити, як робили до цього, просто виділяючи землю своїм депутатам.
Затихли перед виборами, тому що злякалися. Але, з огляду на, що прокуратура нічого не зробила, тепер чекають приходу Януковича й потирають руки. Але вони повинні не забувати, що наступні вибори будуть...
- Як взагалі відбулася ваша розмова з Януковичем на тему Криму?
- Перший раз - в 2006 році. Я прийшов до нього зі переліком кандидатів у депутати Верховної Ради Криму на узгодження. По-перше, він переставив мене й Дейча з 1-2 місця в переліку на Крим у перелік до Верховної Ради України. Тобто, ми їм там були не потрібні.
Янукович вважав, що зробив нам велику послугу, перевівши до Києва. А я вважаю, що це було заслання. Я отут нічого не придбав, тому що, працюючи на держслужбі в Криму, уже заробив собі пенсію. А в Києві, працюючи депутатом, я тільки попсував нерви й підірвав здоров'я.
- І кого Янукович дописав у свій передвиборний список у Криму?
- Він відразу на перше місце в списку блоку "За Януковича" поставив Анатолія Гриценко, який згодом став спікером кримського парламенту. І найнеприємніше, що Янукович поставив 21-им у перелік Олександра Мірошника.
Я показав Януковичу матеріали, які, будучи представником президента Кучми в Криму, взяв з бази "Скорпіона" - це служба обліку в міліції. Мірошник за матеріалами міліції проходить як лідер організованого злочинного угруповання "Сейлем".
Я показав це Януковичу: "Віктор Федорович, Мірошник буде мінусом для партії. Він - некерована людина". Янукович мені заявив: "Я за нього відповідаю".
Так Мірошник став депутатом і за узгодженням з Януковичем ще й "наглядаючим" за Кримом. І почав у нахабно дерибанити Сімферополь.
- Мірошника ще пов'язують із Ахметовим...
- Мірошник цим часто козиряє, говорить, що він у близьких стосунках з Ахметовим. Але я не думаю, що Ахметов буде триматися з таким. Він знає йому ціну.
- Ви не намагалися залучити Бориса Колесникова до вирішення цього конфлікту?
- Ні. Може бути, це моя помилка, що я не намагався. Я намагався розрулити конфлікт через Рибалку, Азарова, але всі вони відсилали мене до Януковича. А з Януковичем я загальної мови не знайшов.
- Як цей Мірошник взагалі зблизився з Януковичем?
- Звідки я знаю? Мені було сказано Януковичем: "Мірошник буде в списку". Я говорю: "Не можна цього робити". На що була дана відповідь: "Я кажу, він повинен бути. Я його поставлю на місце, якщо потрібно буде".
Потім, після виборів, до мене як депутатові й керівникові Партії регіонів у Криму прийшло сім чоловік, і сказали: "Ми розуміємо, що партії допомагати треба. Але не в таких же об’ємах, як з нас вимагають!" Я в здивуванні - "я не розумію". Вони мені відповідають: "От, стільки-то й стільки-то ми щомісяця повинні носити Мірошникові".
- Тобто Мірошник збирав податі з бізнесменім за дах Партії регіонів?
- За словами бізнесменів, тому що вони прийшли до мене з такою скаргою. Природно, я покликав Мірошника на розмову. Він підвівся над моїм столом і каже: "Я тобі голову проломлю".
Я, звичайно, пішов до Януковича, розповів, що він почав мені загрожувати. Я кажу: "Як це розуміти? Ви ж сказали, що будете ним керувати". Було це наприкінці 2008 року. Потім начебто б затихло.
З моєї ініціативи була створена слідча комісія по Сімферополю, де Мірошникові капітально наступили на хвіст, тому що він уже розперезався - у центрі міста будує об'єкт без дозволів, без погоджень, без нічого! Він навіть вийшов за червону лінію інших будинків безпосередньо на проїзну частину. Робить усе, що хоче! У парку Гагаріна бере, захоплює шматок землі й починає будувати без документів.
Я пішов до Януковича. Кажу: "Треба щось робити". Янукович відповідає: "Ми з ним поговоримо, ми йому скажемо, зараз не час для конфлікту, вибори на носі".
А потім мене покликав на той момент керівник кримської міліції Микола Іллічів і говорить: "Як міліціонер я не маю права тобі це повідомляти, тому що інформація оперативна, а як людині, яку давно знаю й поважаю, я тобі кажу - тебе замовили".
- Вам сказали, хто замовив?
- А як же!
- Хто?
- Це оперативна інформація, я не маю права її розголошувати.
- Мірошник?
- Я не можу називати прізвища. Я знову пішов до Януковича, кажу так і так. Я ж бачив оперативну інформацію. Я кажу: "Віктор Федорович, у мене немає підстав не вірити, що мене замовили". Янукович відповідає: "Це ментовський разводняк".
Я відповідаю: "Підніміть документи, попросіть Кас’яненко, попросіть Москаля. Вони вам скажуть, що до цього мене вже один раз замовляли в Криму, і замовляло те ж угрупування, яке я давив, коли був представником президента Кучми в Криму".
"Так, усе буде нормально", - відповів Янукович. Ну, як же все нормально, якщо той, хто це зробив, потім нахабно мені говорить: "Ну що, поскаржився?".
Тому я переконався - все це правда, і наді мною вже просто знущаються. Я б, може, не кидав такий виклик у відповідальний період президентської кампанії, адже я ж не божевільний, я розумію, проти кого я попер. Але я - людина принципів. І коли мені говорять, що лідером країни може стати Віктор Федорович...
Я змирився з тим, що в нього були ці витівки в молодості, думав: "З ким не буває? Людина виросла, зробила висновки з помилок дитинства, досягла певних висот". Але як тільки я дізнався про “межигір’я”, довідався - все перевернулося.
- Ви так говорите, як наївна людина. Це ж всюди й повсюдно у українській політиці!
- Для мене це ненормально. Я пройшов всі пости в Криму. Можуть сказати, що я дурень, але в мене немає ні метра землі на березі Чорного моря. Я цим і сильний, що вони не можуть мене взяти нізащо. Так, можливо, треба було десь поступитися - інші поступаються честю й совістю, лягають під лавку, там їм кинули кістку, вони її гризуть. Не хочу я цієї кістки.
- На наступних виборах ви будете в списку Тимошенко?
- Не буду. Як я можу з’явитися в її списку? Що, піду проситися? Не піду. Але те, що сьогодні Україна втратила шанс - це факт. Двічі. По-перше, що не проголосувала за Тігіпко. Він мав би моральне право на проведення непопулярних реформ.
Адже якщо Янукович почне проводити непопулярні реформи, його виборці такого не зрозуміють. Він повинен буде ламати всі пільги, а він навпаки - наобіцяв людям підвищення соцстандартів. А зараз треба проводити шокову терапію. Її міг провести тільки Тігіпко.
Це могла б зробити й Тимошенко. Тому що сьогодні в неї це виходить. Так, через це великі борги, але увесь світ живе в борг.
А ми по суті відмовилися від четвертого траншу МВФ, коли з подачі регіоналів прийняли закон про підвищення соцстандартів. Адже у МВФ проста умова - якщо ви берете зовнішні запозичення й витрачаєте їх на підвищення рівня життя своїх людей, виходить, ви нормально розвиваєтеся, вам ці гроші не потрібні...
- Як відбулося ваше розставання з Януковичем?
- Ми не зустрічалися з Віктором Федоровичем після того, як він сказав, що замах на мене - це "ментовський разводняк". Мене переконали, бачачи мій психологічний стан, перейти на роботу в центральний штаб Партії регіонів. Трапилося це 1 вересня.
- Хто запропонував вам нове місце?
- Янукович сказав: "Іди на роботу в штаб у групу швидкого реагування". Це було мені по душі, я погодився. У присутності Володимира Рибалки я передав печатку, свідоцтво про реєстрацію партії, свідоцтво про реєстрацію газет своєму спадкоємцеві на посту керівника кримської Партії регіонів Боярчуку...
До речі, він теж "донецький". У Криму всі "наглядачі" - донецькі: і Джарти, і Могильов, і Боярчук. Тому Україну чекає, що такі "наглядачі" будуть по всій Україні. Дай Боже, щоб Янукович зробив висновки з таких от підказок...
- Ми відволіклися. Ви передали владу в кримській Партії регіонів Боярчуку - і що трапилося потім?
- Буквально на другий день Гриценко, з яким у мене давній конфлікт, виключив із фракції блоку "За Януковича" у Верховній Раді Криму 16 чоловік - всіх представників партії "Російський блок", моїх двох перших заступників - Цекова й Запорожця. По суті, він зруйнував блок.
Люди, звичайно, збунтувалися. Я отримую телеграму: "Ми вимагаємо проведення політради кримської Партії регіонів". Я їм кажу: "Хлопці, я передав справи Боярчуку". Але вони збирають 21 підпис при необхідних 17 і викликають мене на політраду. Я не був ініціатором цього, приїхав, сидів у залі як рядовий член політради...
Було прийнято дуже жорстке рішення - висловити недовіру Гриценку як голові Верховної Ради Криму та начальнику кримського штабу Януковича Анатолію Могильову (людина Василя Джарти, що переїхав до Криму з посади начальника керування міліції в Макіївці - УП).
Четвертим пунктом, що, власне, і обурило Януковича, було записано - зобов'язати Кисельова відкликати свою заяву про перехід на роботу в Київ, повернутися й очолити партійну організацію в Криму.
Я встав і сказав, що дав добро перейти на роботу в штаб: "Я людина слова. Я не можу прийняти вашу вимогу". І попередив: "Без розмови з лідером я це рішення виконувати не буду". Юра Ладний (керівник протоколу Януковича) повідомив, що зустріч із Януковичем призначена на п'ятницю на 3 годину дня. Ця розмова була в понеділок, 14 вересня.
А 15 вересня, у вівторок, мені дзвонить кримський журналіст Лілля Буджурова й говорить: "Що за шум пішов?" "Який шум?". "Вас тільки що виключили з Партії регіонів рішенням президії партії". Я говорю: "Це треп, не може бути такого. Я сам - член президії. Вони не могли без мене такого зробити. Як мінімум, повинні були мене запросити, тому що я затверджений з'їздом членом президії".
Про всякий випадок я дзвоню Рибалці. Він на мене наїхав: "Так вічно ти плітки збираєш! Так це неправда!" А через кілька годин уже весь інтернет був забитий інформацією про моє виключення з партії. Я знову дзвоню Рибалці. Він говорить: "Ти знаєш, я нічого не зрозумію. Я з'ясую, тобі передзвоню". І так і не передзвонив.
Потім я довідався, що моє виключення було роботою Василя Джарти. Він пішов до лідера, а той підписав рішення президії про моє виключення з Партії регіонів, навіть не подзвонивши мені - члену цієї ж президії. Чи не жарт - Янукович знав мене дев'ять років, я жодного разу не вильнув, жодного разу не зробив підлості, жодного разу не відвернувся, завжди підставляв плече й груди.
Що мене вбило, так це те, що в п'ятницю я повинен був прийти до Януковича на особисту зустріч, а у вівторок він виключив мене з партії. Хоча міг би подзвонити, обматюкать мене: "Ти такий-сякий, твою матір, ти що собі дозволяєш у Криму?" Я б йому пояснив, що без розмови з ним не збирався виконувати рішення про моє повернення в Крим. Я ж не відкликав свою заяву про додавання повноважень керівника кримської організації Партії регіонів.
- Як ви думаєте, чому він так вчинив?
- Ну, виходить, він так цінує людей. Я тепер переконався, що він міг так вчинити з будь-якою людиною.
Після цього Янукович із мною жодного разу не переговорив. Один раз спробував через одного депутата покликати мене до себе, коли був у залі. Я відмовився йти. Я прямо сказав: "Вибачите, поїзд пішов. Я вже поклав партквиток". У мене був партійний квиток номер 37 у Партії регіонів. Я змушений був це зробити.
- Чому Янукович приймає такі рішення? Він піддається впливу інших або займається самодурством?
- Я не сумніваюся, що він керована людина. У цьому випадку - Джарти.
Янукович повністю керований, підданий впливу. Притому не розбираючись, от що небезпечно.
- Хто зараз керує Партією регіонів у Криму?
- Номінально Боярчук, він виконує обов'язки керівника. А практично - Василь Джарти. Він фінансує організацію, він усім керує.
Але він завдав величезної шкоди. Тому що якщо Тимошенко доможеться перерахування голосів у Криму, там буде лихо для Януковича. До мене як до депутата зверталися люди, від імені яких були написані заяви із проханням голосувати вдома. Москаль почав перевіряти, підтверджується - заяви писалися пачками, однією рукою. Наприклад, у Лівадії 39 заяв написані однією рукою.
Люди дали показання міліції, що вони таких заяв не писали. Але прокуратура нікого не притягла до відповідальності, усім відмовила. Я знаю, що в окремих місцях члени виборчих комісій підписували порожні протоколи, у які потім записувалися дані.
Якщо тільки Тимошенко доможеться перерахування, то можливо й третього тура виборів.
- Ви будете брати участь у кримських виборах?
- Як бачите, кримські вибори відсуваються, буду поки що депутатом Верховної Ради. Хоча говорю прямо, мене вже нічим не злякаєш. Я розумію, що депутатом парламенту України я вже не буду, але із мною залишиться моє добре ім'я.
- Ахметова не намагалися залучити для вирішення цього конфлікту?
- Перша думка була така - думаю, зустрінуся з Рінатом Леонідовичем, попрошу розібратися. Все-таки він може вплинути на Януковича, і це знають усі в партії. Але потім, коли Борис (Колісників) сказав таку річ - "загін не помітить втрати бійця" - я зрозумів, що нема рації. Якщо питання вже вирішене, якщо в команді вже бійців не бачать, то завтра можуть позбутися кожного.
