Ну от ми і дочекались якоїсь визначеності у питанні місцевих виборів. Тепер ми точно знаємо, що вони відбудуться 31 жовтня – саме тоді, коли західні країни святкують Хелоуін, або «День всіх святих». За легендою, цього дня душі виходять зі світу мертвих у світ живих. Виходять як добрі, так і злі. А люди, щоб злі сили їх не помітили, перевдягаються у монстрів, демонів, відьом та всіляких потвор,... коротше кажучи, – дата символічна, і її відзначення, як кажуть, – «по-Фрейду» – викриває істинне обличчя нашої влади.
Я, як, напевне, і тисячі мені подібних молодих амбіційних людей, вважаю себе людиною мислячою, активною, а тому відчуваю відповідальність за події у моєму місті і в моїй державі, і хотів би впливати на процеси, що там відбуваються, висловлювати і реалізовувати свої ідеї, словом, робити все для покращення нашого життя і розвитку нашої країни, зокрема, беручи участь у виборах… та з’явилось суттєве «але».
Аналізуючи новий Закон про місцеві вибори, починаєш замислюватись – а який сенс з участі у цій виставі? Грати роль масовки на третьому плані? Або просто обслуговувати основних «акторів» - “регіоналів”?.. адже головні ролі – переможців кампанії – вже заздалегідь зайняті останніми. Так передбачає закон…
Все як у старі радянські часи – перемагає не той, кого обере народ, а той, кого призначить партія – зараз це Партія регіонів.
Наприклад, якщо ти – перспективний молодий політик з чистою репутацією, відповідним фінансовим ресурсом, який складається з виключно чесно зароблених коштів, новими поглядами та підходами, баченням необхідних змін та готовністю їх здійснювати, словом, – ідеальний прохідний кандидат (ну уявімо, що такі бувають), однак навіть цього не достатньо, аби перемогти, якщо відсутній «головний» елемент – «правильна» партійність.
За новим Законом «Про місцеві вибори» (для простоти назвемо його так), з’являються безпрецедентні можливості для зловживання адмін-ресурсом та проведення фальсифікацій. Зокрема, голова виборчої комісії отримає право одноосібно виганяти з виборчої дільниці спостерігачів, яких запідозрить у тому, що вони «заважатимуть роботі комісії». У останніх, натомість, зникає право перешкоджати порушенням виборчого законодавства, і якщо спостерігач заперечуватиме, скажімо, вкиданню бюлетенів, то його можуть звинуватити у перешкоджанні роботі членів комісії…
У законі зберігається диктат партій, адже висунути кандидата в депутати або голови місцевих громад зможе лише партія. Ніякого самовисування, ніяких громадських організацій, ніяких колективів… і це в той час, коли переважна більшість українців не довіряють жодній партії.
Кандидати, що йтимуть по мажоритарних округах, не матимуть свого представництва у виборчих комісіях. Відбувається перекіс інтересів у бік «списочників».
Суттєво скорочено терміни подачі кандидатур до виборчих комісій, що перевантажить роботу виборчих комісій та ускладнить роботу штабів.
Відсутність блоків вдарить не лише по парламентській опозиції та представникам Блоку Литвина, але найвідчутніший удар від такого рішення зазнають місцеві еліти, яких цим самим заганяють у великі партії, в першу чергу – у партію діючого президента, позбавляючи їх будь-якої самостійності. Так само відсутність блоків невигідне і Комуністичній партії, яка катастрофічно втрачає свій електорат, а тому потребує об’єднання з соціалістами та іншими лівими.
Положення про річне існування місцевих партійних осередків не дозволить взяти повноцінну участь у виборах новим партіям-проектам – як опозиційним «Фронт змін», «За Україну!», «Громадянська позиція», так і провладній «Сильній Україні».
Можна згадати ще багато нюансів нового закону, але я зупинюсь на найголовнішому. Всі попередні положення писались або для під страховки, або у якості відволікаючого маневру. За словами диктатора минулого (ХХ-го) століття – не має значення, як люди голосують, головне – як порахують. І хто рахуватиме. Право подати своїх кандидатів на членство у виборчих комісіях має кожна зареєстрована партія. Але членів комісії має бути 15. За яким принципом буде здійснено відбір – не прописано. Ніякого жеребкування, ніякого правила «хто перший» не передбачено. У ЦВК більшість має одна політ сила – і ця сила складається з літер «П» та «Р»… у когось виникають сумніви, хто контролюватиме всі виборчі комісії України? У мене – ні.
І який же вихід з цієї ситуації? Не «рипатись» і дозволити «єдино правильній партії» повністю узурпувати владу? Чи спробувати просто підзаробити грошенят, не маючи амбіцій на щось більше? А, може, слідуючи західній традиції, спробувати закосити під відомих владних діячів – вдягнути маску якоїсь нечисті – авось не помітять і сприймуть за свого?..
Ні, я все ж спробую зробити неможливе. Я спробую перемогти.
Но пасаран!
Дмитро Сінченко для "Політичного оглядача"