Переважна більшість “історичних даних” стосовно територій колишнього Радянського Союзу, які й у наш час досить поширені та переважають над іншою інформацією, – брутальна фальшивка!

Я не буду торкатись дуже багатьох подій великого історичного часу, а розкрию лише деяку брехливу інформацію про Чингізхана, декого з його нащадків та деяких різних орд, що вважалися наступниками або “уламками” великої монгольської імперії.

Перш за все, хочу звернуть вашу увагу на те, з якою старанністю постійно нав’язується твердження, що Чингізхан (від народження – Темуджин) свої завоювання розпочав з території, що охоплює землі навколо озера Байкал та сучасної Монголії.  Але ж це, дуже м’яко кажучи, – не зовсім правда! Не даремно ж у вільній Інтернет-енциклопедії “Вікіпедія” про Чингізхана сказано: “...найвидатніший завойовник у світовій історії, який об'єднав різні за походженням племена Великого Степу (Великої Тартарії) і заснував Монгольську імперію”.
Прошу звернуть увагу на те, що спочатку він об’єднав племена Великого Степу. А Великий Степ (Велика Тартарія) - це середньовічна назва Великого Євразійського Степу, Дикого Поля, Великих Луків, стародавньої Великої Скитії (Скіфії) та Великої Сарматії.

Згідно з історичними даними, свої перші великі перемоги Темуджин здобув біля ріки Іртиш. Його побратим - Джамуха - навіть якийсь час мав титул гурхана - найвищий титул Каракитайського ханства, а це - переважно східна частина сучасного Казахстану! До речі, після його перших перемог його вороги тікали від Темуджина відразу через Іртиш в бік Каракитайського ханства. Варто подивитись на карту, щоб побачити, з яких саме степів можна тікати через Іртиш до середньоазійського Каракитайського ханства... В будь-якому випадку навряд чи це робилось з території нинішньої Монголії.

Як відомо, у 1220 році Чингізхан заснував свою столицю-ставку під назвою Каракорум. Це місто чомусь ніхто протягом дуже тривалого часу не міг знайти, допоки радянські(!) археологи не “призначили” знайдене на території Монголії поселення  історичним Каракорумом. До речі, ці археологи отримали від радянського керівництва за це державну премію! А хто-небудь з вас багато знає археологів, які б також отримали державну премію, якщо їхня “знахідка” не була політично вигідна керівництву радянської держави? Виникає цілком природнє питання: чому ж керівництво московського Кремля присуджує держпремію археологам, які “відкопали” поселення... на території іншої держави? Відповідь дуже проста – це політична подія, мета якої - “наводити тінь на плетінь”, а точніше – руками археологів “відсунути” орди Чингізидів від Росії.

Справа в тому, що згідно з історичними документами, в тому ж таки 1220-му році було засновано містечко під назвою Чингі-Тура (тобто поселення (містечко) Чингіза). Це місто згодом стало столицею Тюменського улусу Золотої Орди, в майбутньому - Сибірського ханства, Узбекського ханства та Великої Орди. Через багато років місто стало називатись Чингіз-Тумен, а ще пізніше – просто Тюмень!

Прошу всіх звернуть увагу на те, де на карті знаходиться Тюмень, а де територія Монголії! Ще раз наголошую на тому, що обидва міста (Каракорум і Тюмень) засновані одного й того ж року! До того ж назва “каракорум” має тюркське походження і означає “чорні камені” (“чорний гравій”). Дуже схожі назви (Каракалпакія, Караганда тощо) можна знайти лише на території Середньої Азії (Казахстан та ін.), а ніяк не на території Монголії!

До того ж, розміри і потужність стін викопаного археологами міста “Каракорум” тягнуть хіба що на відокремлений монастир, а не на досить велике місто-ставку верховного хана з численним заїжджим людом.

От і виходить, що засновані одночасно Каракорум і Тюмень – одне і те саме місто! Хоча, дехто з знавців історії союзу племен кереїтів вважає, що одна з двох столиць цього східноказахстанського народу, Урга, і стала свого часу солицею імперії Чингізхана Харахорином (Каракорумом). Але в будь-якому випадку - це не місто в нинішній Монголії!

Непрямим доказом цього може слугувати й інша інформація. Після того, як Чингізхан завоював Китай, він і сам зацікавився китайською культурою та освітою і своїх нащадків примушував вивчати китайське письмо та традиції.
Так от, згідно з китайськими традиціями, сторони світу асоціювались з наступними кольорами: північ – з чорним, схід – з зеленим (блакитно-зеленим), південь – з червоним, а захід – з білим. Центральна ж частина асоціювалась з жовтим або ж золотим кольором.

Так от, хто-небудь з вас замислювався хоч раз над тим, чому нащадками Чингізхана орда, розташована в Західному Сибіру та Прикаспійській низовині, була названа саме Золотою Ордою, а не будь-якою іншою? До того ж, першим правителем цієї орди ще при живому Чингізхані був саме найстарший з його синів – Джучі (тоді ця орда мала назву Улус Джучі (Див.: http://ru.wikipedia.org/wiki/Золотая_орда)). Чи не для того Чингізхан продовжив свої завойовницькі війни на південь, південний схід (Китай), а потім – на схід, щоб забезпечити й інших своїх нащадків підвласними територіями?
І чому так сталося, що найкращі воєначальники Чингізхана (Субетай-богатур та Чжебе-богатур) опинилися після його смерті саме в Золотій Орді у Бату-хана – старшого сина Джучі, який, в свою чергу, був старшим сином Чингізхана?   
Столиця Золотої Орди була перенесена в Нижнє Поволжя лише після 1242 року, тобто лише після західних походів старшого сина Джучі - Бату (Батия). А ось тут і починається найцікавіше!

По-перше, хан Бату спочатку називався Великим князем, а не ханом...

По-друге, хан Бату чомусь називав історично відомого Алєксандра Нєвського своїм сином!..

По-третє, згідно з історичними записами посла Плано Карпіні, який був присутнім при дворі Верховного хана після Марко Поло, 1251 року на курултаї в Каракорумі за сприяння Батия верховним ханом було проголошено Мунке, сина Толуя. При цьому самого Батия чомусь представляв, за твердженням Плано Карпіні,.. великий князь Ярослав – той самий батько Алєксандра Нєвського (він же - Алєксандр Ярославович, він же - Алєксандр Нєврюй, він же – Алєксандр Васіл’євіч ( слово “васильович”- тотожно слову “царевич”)!

По-четверте, згідно з історичними документами, навіть відомий усім московський цар Іван Грозний вважався одним з нащадків сина Чингізхана Джучі! А серед правонаступників Золотої Орди історики записують: Велику Орду, Казанське ханство, Кримське ханство, Сибірське ханство, Ногайську орду і... Вєлікоє княжество Московскоє...

Ще одна “маленька” деталь. Всесвітньо відомий емір Самарканду Тімур (він же – Тамерлан) сам говорив, що покорив або знищив усі навколишні орди, за винятком Білої Орди, якою правив, як казав Тімур, Урус хан (тобто “руський хан”). А єдиним незнищеним серед правонаступників на владу в Середній Азії була Московія, на яку він пішов з військом, але чомусь раптом повернув назад до Самарканду...

 

Також варто нагадати, що закріпачення селян нав'язувалось саме так званими "татаро-монголами" і було дуже яскраво проявлено саме в московському царстві, а не в Україні-Русі.

От і виходить, що Московія – це нащадок саме Орди, а не Русі, хоча Москову як фортецю й заснував київський князь Юрій на прізвисько Довгі Руки (російською: Длинные Руки, а не Долгорукий)! (Про те, хто є справжніми нащадками русичів (русинів), я вже писав в своїх попередніх статтях.)

І коли в наш час хтось говорить, що “русскій і украінскій народ – ето одін і тот же народ...”, то особисто у мене це викликає дуже непередавані звичайними словами почуття... Або ж цю людину треба пожаліти, тому що вона обдурена і через це не знає реальних речей, або ж ця людина – просто свідомий провокатор, який діє во благо сатани.

Адже ж чомусь ніхто не наважився казати, що польський народ і український народ – це один і той же народ, або ж польський і російський – один і той же! І це незважаючи на те, що між польським та українським народами більше спільного, ніж між корінними народами Поволжя та корінними народами Подніпров’я! Наприклад, навіть на гравюрах ХVІІ століття (наприклад, 1683 р.) жителі Москви зображувались з мусульманськими чалмами на голові.
Та навіть достатньо подивитись на портрет усім відомого Степана Разіна, написаний 1671 року, з чалмою на голові, щоб замислитись над тим, що “не все тут гаразд”...

А якщо ще й згадати пророцтво біблійного пророка Ієзекіиля (гл.38), в якому він згадує “Гога в землі Магог, князя Росска, Мосох і Тобель...” (власні назви тут написані вірно, тобто не так, як в офіційних виданнях Біблії останнього часу, а так, як Острозькій Біблії – В.Н.), то, на мою думку, багатьом людям повинно стати значно зрозуміліше, до чого тут в моїх попередніх статтях згадування, що біблійна “велика блудниця” – це Москва, столиця Россії (а не Руссії). До того ж річка Тобол, що впадає в Іртиш, знаходиться лише по інший бік Уралу від Москви. І усе це разом узяте – нащадок переважної більшості орд!

Так що будьмо дуже уважні і не робімо в подальшому непоправних помилок!


Володимир Нужненко для ресурсу “Політичний оглядач”